Всі новини про: кричати на дитину

Кожен з нас час від часу відчуває, що емоції беруть гору. Іноді здається, що крик — єдиний вихід. А іноді ми просто зриваємося від безсилля. Але є способи зупинити крик ще до того, як він вирветься, і зберегти спокійний контакт з дитиною.

Команда психологів дослідила поведінку 451 дитини, які мали 12 років, у взаємодії з їхніми батьками. Ці спостереження тривали до того часу, поки дітям не виповнилося 20 років.

Те, що ви читаєте цю статтю, вже означає, що ви хороші батьки. Ви піклуєтеся про свою дитину, любите її та бажаєте їй лише найкращого. Всі помиляються. Головне — це усвідомити проблему та шукати шляхи її вирішення. І ось що ми пропонуємо. Передусім треба з’ясувати справжні причини крику та вирішити їх. Якщо ви постійно втомлені — попросіть про допомогу рідних чи друзів, найміть няньку. Ніхто не вимагає від вас ідеальності, залишайте трохи часу тільки для себе. Проаналізуйте свою поведінку, перегляньте пріоритети та зробіть висновки. Та знайте, легкого шляху немає, доведеться довго та старанно вчитися контролювати власні емоції та домовлятися з дітьми.

Крик за своєю суттю – це прояв агресії. Коли агресія походить від найдорожчих та близьких людей, дитина дуже тяжко це переживає.

Кожен з батьків прагне виростити психічно здорову, повноцінну і самодостатню дитину. Останнім часом все більше людей між батогом і пряником обирають друге, але є такі, що віддають перевагу жорстким заходам виховання. Крик вважається найпоширенішою проблемою сімейного виховання і зустрічається навіть у дружніх та здорових осередках суспільства.

Батьки часто використовують крик, шантаж, погрози та заборони без пояснень, коли не розуміють поведінки дитини або не мають навичок спокійного спілкування. Це не сприяє ні повазі, ні авторитету.

Методи виховання в різних сім’ях різні. Коли батьки занадто м’які, діти ростуть розпещеними. Але й занадто суворе ставлення теж загрожує неприємними наслідками.

Якщо дитина розуміє тільки після крику, значить десь ви помилились у стратегії виховання. Постійний крик негативно впливає на дитячу психіку і викликає у дітей агресію, скутість та невпевненість у собі.

Діти вередують, обманюють, погано вчаться, не прибираються в кімнаті, грублять, ледарюють і знають ще тисячу способів вивести батьків з себе. Але чи дійсно причина батьківського крику – це дитяча лінь, оцінки і неакуратність?

Багато батьків стикаються з проблемою поганих оцінок у своїх дітей. З’являється природна спокуса посваритися з дитиною, покарати її або просто розчаруватися. Проте, важливо пам’ятати, що лаяння не є ані ефективним, ані конструктивним методом вирішення проблеми. Насправді, воно може мати негативні наслідки, ще більше демотивуючи дитину та погіршуючи її успішність. Ось декілька причин, чому не варто лаяти дитину за оцінки.

Інколи терпець уривається, а інколи неприйнятна поведінка дитина застає зненацька. Ми не встигаємо поміркувати та вирішити, як краще вчинити. Тому частіше вдаємося до підвищеного тону, погроз, маніпуляцій. Добре, що більшість чудово розуміє, що такі дії є неприйнятними у вихованні. Як краще реагувати на неприйнятну поведінку дитини?

Якщо на дитину регулярно підвищувати голос (рідкісні випадки зривів — не беруться до уваги, можете спокійно читати далі), це серйозно зашкодить психічному здоров'ю дитини і може привести до розвитку в неї агресії, або, навпаки, депресії.

Багато батьків стурбовані тим, як перестати кричати на своїх дітей і почати з ними взаємодіяти. Але проблема більшості дорослих в тому, що хоч вони й вважають, що повинні перестати кричати, при цьому не вірять в те, що є інший спосіб привернути увагу дитини. Зрештою, це наша робота й обов’язок – навчити дітей всього, а як ще можна змусити їх слухати? Адже наш крик їх не ранить, вони ледь слухають, закочують очі та все одно знають, що ми їх дуже любимо. Правильно?

Втомлені мама і тато не рідко зривають свій гнів на дітях, які не там поставили горнятко чи не прибрали свої іграшки після гри. Здавалося б, ну що тут такого - накричав на дитину, а вона вже скоро це забуде. Але ні, лайка батьків запам'ятовується іноді на все життя. І, більше того, може принести непоправну шкоду психіці, якщо батьки лають систематично.

Якщо на дитину регулярно підвищувати голос (рідкісні випадки зривів — не беруться до уваги, можете спокійно читати далі), це серйозно зашкодить психічному здоров'ю дитини і може привести до розвитку в неї агресії, або, навпаки, депресії.

За словами психологів, крик – це метод нав'язування страху, а не авторитету. Адже дитина з часом починає бояться, що на неї знову кричатимуть, і через це виконує доручення. Психологиня Наталя Простун поділилася інструкцією з особистого досвіду про те, що відчувають діти, коли на них кричать батьки.