Уся правда про дитячу брехню від психологів

Усі діти обманюють час від часу. Але пам'ятайте: від того, як ви реагуєте на брехню, буде залежати, зникне вона чи перетвориться на велику проблему. Є діти – природжені вигадники. Одного дня ви застаєте свою маленьку доньку, яка стоїть на стільці й намагається відкрити вхідні двері, але ваша кмітлива дворічна крихітка стверджує, що насправді вона їх зачиняє. Виявляється, двері відкрила казкова Фіона, а вона лише намагається їх закрити, щоб ваш собака не вибіг на вулицю. У дитини може бути безліч подібних історій. Наприклад, якщо дівчинка хоче отримати іграшковий лейкопластир з набору «Привіт, Кітті», вона каже, що в неї йде кров, бо кролик ударив її м'ячем. Якщо вона влаштовує безлад, то звинувачує в усьому старших сестер, навіть коли в цей час вони знаходяться у школі. Ви з чоловіком, звісно, можете посміятись над такими історіями, але чи не є вони сигналом зародження нечесності?!

Дитячі психологи до останнього часу не були впевнені в тому, що діти здатні обманювати. Звісно, вони можуть прикидатись, жартувати, фантазувати, неправильно про щось розповідати. Але навмисно намагатись обдурити іншу людину?.. Тепер вони знають те, що багато батьків уже давно підозрювали: усі діти роблять це. Акт маніпулювання правдою заради особистої вигоди є важливим етапом у розвитку дитини, таким же, як уміння самостійно одягатись або дотримуватись черги. Справді, дослідження показують, що талановиті, яскраві діти (які здатні придумувати історії та примушувати інших вірити в них) можуть оволодіти цією навичкою вже у віці 2 або 3-х років. Їх однолітки не надто відстають: уже до чотирьох років усі діти починають фантазувати, перебільшувати, брехати.

На щастя, той факт, що ваша дитина – великий вигадник, не означає, що вона виросте брехуном. Проте вам треба покласти край цій поганій звичці, перш ніж вона міцно вкорениться. Гніватись, сваритись на дитину або карати її не допоможе – вона просто навчиться обманювати більш мистецьки, щоб її не викрили наступного разу. Замість цього у статті пропонуються підходи та методи, які варто використовувати, щоб відучити дитину обманювати.

Ви знаходите невигадливий малюнок, виконаний перманентним маркером на стіні спальні. Винуватець знає, що йому загрожують неприємності. Ви бачите, як його маленький мозок працює, щоби придумати спосіб ухилитись від делікатної ситуації. Навіть якщо ви відчуваєте, що дитина зловживає вашою довірою, ще не пізно допомогти їй у всьому зізнатись.

Зберігайте спокій. Діти частіше обманюють тоді, коли бояться вашої реакції. Приклад ситуації: двоє ваших дітей голосно з'ясовують стосунки у своїй кімнаті. Ви вриваєтесь із криком: «Що тут відбувається?». У паніці старша дитина хибно стверджує, що її молодший брат упав випадково, а потім після довгих розпитувань усе-таки зізнається, що штовхнула його. Тому й необхідно стежити за своїми реакціями. Ви можете спокійно спитати в дитини: «Чому ти плачеш?», і правда відразу випливе назовні. Виявляється, старший брат розлютився та штовхнув молодшого тому, що той забрав його іграшку. Просто попросіть старшого взяти іншу іграшку й помінятись нею з молодшою дитиною. Таким чином проблема вирішиться.

Не провокуйте дитину на обман, не підставляйте її. Немає сенсу питати «Хто з'їв усі чіпси?», коли пакет порожній, а у вашої дитини забруднені пальці й губи. Можливо, ви очікуєте, що дитина зізнається, але з вашого боку це несправедливе випробування. Замість цього спробуйте щось на зразок: «Я бачу, що ти хотів перекусити. Будь ласка, наступного разу спитай мене. Якщо до обіду залишиться багато часу, я дам тобі кілька чіпсів. А тепер давай умиватись».

Дякуйте за чесність. Нагорода за хорошу поведінку – це кращий спосіб повторити такий прояв поведінки ще раз. Коли п'ятирічна дитина зізнається, що випадково перекинула ляльковий будиночок старшої сестри, похваліть її за правду. Однак це не означає, що цим усе для неї і закінчиться. Вона повинна навести порядок і вибачитись перед сестрою.

Коли ваша дитина цілеспрямовано вам каже неправду, ви можете сприйняти це як ляпас. Проте її нечесність не означає, що вона погана людина або що ви поганий батько, тому уникайте реагувати занадто емоційно.

Вибачайте малюкові його фантазії. Брехня маленької дитини найчастіше лише прийняття бажаного за дійсне. Якщо ваша дитина каже: «У дворі пасеться поні», посміхніться й дайте відповідь: «Чудово, чи не так?», а потім повертайтесь до своїх справ.

Пом'якшуйте свої звинувачення. Якщо ваша дитина відмовляється чесно розмовляти про інцидент, не треба піддавати її «інквізиції». Дуже небагато людей здатні зізнатись у брехні, коли на них чинять тиск, діти – не виняток. Замість цього ви можете сказати: «Я люблю тебе й хочу зрозуміти, що сталось, але деякі частини твоєї розповіді не здаються мені правдоподібними. Чому б тобі не обдумати все ще раз, і тоді ми зможемо продовжити обговорення». Рано чи пізно, дитина відкриє правду.

Учіть дитину мистецтва вибачатись. Ваша дитина мусить знати, що може вибачитись за свою нечесність, просто сказавши: «Пробач мене, мамо, мені дуже шкода». Брехня, урешті-решт, – це всього лише помилка. Тому коли вона дійсно кається, ви повинні проявити у відповідь співчуття та прощення. При такому підході є велика ймовірність того, що ви виховаєте достатньо правдиву та відповідальну дитину. Багато в чому правдиву й відповідальну (будемо чесними!).



ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як зрозуміти, що чоловік не готовий до серйозних стосунків?

Мама | 00:30, 16.02.2026

Обираючи партнера для спільного життя, ми всі прагнемо знайти людину, яка стане не лише супутником, але й опорою. Однак іноді певні риси або поведінка можуть сигналізувати про те, що чоловік не готовий до відповідальності та довготривалих стосунків.

Звички батьків, які найбільше дратують дітей

Сімейні справи | 07:30, 15.02.2026

У процесі виховання ми, батьки, часто забуваємо, що наші слова, вчинки та звички мають значний вплив на дітей. Навіть із найкращими намірами ми можемо мимоволі створювати ситуації, які викликають у них роздратування.

Ознаки, що дитина скоро "сяде вам на шию"

Сімейні справи | 01:30, 15.02.2026

Батьківство — це мистецтво, яке вимагає рівноваги між любов’ю, підтримкою та встановленням меж. Однак інколи діти можуть спробувати взяти верх, використовуючи різні методи маніпуляції. Щоб цього уникнути, важливо розпізнавати тривожні сигнали, які мо

Дії батьків, що підривають впевненість дитини в собі

Сімейні справи | 08:30, 14.02.2026

Самооцінка формується змалечку, і саме батьки закладають її основу. Проте деякі їхні слова та вчинки можуть несвідомо завдавати шкоди, змушуючи дитину сумніватися у власній цінності.

Як впоратися з непростим періодом у дитини?

Сімейні справи | 07:30, 14.02.2026

Багато батьків стикаються з непростою поведінкою малюка у віці трьох років. Це природний етап розвитку, коли дитина починає усвідомлювати свою особистість, виявляти незалежність і протестувати проти встановлених правил. Як реагувати на такі зміни і д

Як бабусі можуть ускладнювати виховання онуків?

Сімейні справи | 01:30, 14.02.2026

Виховання дитини – це складний і багатогранний процес, у якому беруть участь не лише батьки, а й інші члени сім’ї, зокрема бабусі. Їхня роль може бути надзвичайно важливою: вони передають традиції, дарують тепло і турботу. Однак не всі бабусі сприяют

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.