Що робити, якщо дитину дражнять в школі?

Чому діти дражнять інших дітей? Не від щасливого життя. Винні у тому страхи, невпевненість у собі і тривожність, які часто виникають через несприятливу атмосферу вдома. Психолог Вікторія Шиманська розповіла, як допомогти дитині пережити булінг у школі та стати більш упевненою в собі.

Діти-задираки переважно йдуть найлегшим шляхом самоствердження – принижуючи інших. Навіть коли добре знають свої сильні сторони. Найбільше не щастить тим, хто чимось відрізняється від інших: занадто худий чи товстий, рудий або в окулярах, любить розглядати метеликів, коли інші грають з м’ячем тощо. Діти, як правило, долучаються до мобінгу за компанію, щоб не відставати від «зграї» та підтримати веселу атмосферу. Якщо жертва відрізняється від однолітків кардинально, то знущання з неї – це своєрідний спосіб взаємодії з чимось незрозумілим і невідомим: часто діти не знають, як можна поводитися інакше.

Як допомогти дитині, яку цькують у школі?

Впевненість у собі
Ображаються лише ті, у кого є проблеми із самооцінкою і самоприйняттям: упевнена в собі людина на знущання та злі приколи просто не звертає уваги. Тому чим більше ситуацій успіху в житті дитини, досвіду перемог і досягнень, тим упевненішою вона почуватиметься. Найлегше досягти успіху в тому, що справді подобається вашій дитині. Наприклад, коли мого сина Гліба цькували в школі, ми з ним зробили презентацію геологічної колекції каміння, яке привезли з різних країн. Він із задоволенням виступив перед класом, відчув себе впевненіше та здобув авторитет в однокласників.

Правильна реакція
Що змушує задирак знову і знову повертатися до однієї і тієї ж жертви? Реакція! Усе відбувається тільки заради неї. І чим вона яскравіша, тим краще. Негативні емоції тих, кого ображають, дають кривдникам потужне психологічне живлення, яке підкріплює відчуття правильності обраної тактики самоствердження: «Він ниє та благає помилування – слинько і плаксій, а я не плачу – я сильніший за інших, я герой». Розірвати це коло допоможе реакція, якої не очікують, – відреагувати на образу усмішкою, віджартуватися або ж перервати стьоб пропозицією: «Розумію, тобі хотілося пожартувати з мене. Але цього разу вийшло не надто ефектно. Давай наступного разу ти спробуєш ще раз?». Витрачати зусилля на таку жертву буде нецікаво та безглуздо. Поясніть цей механізм дитині. Звісно, не завжди легко стримуватися і силою волі видавати позитив у відповідь на зло, але потрібно навчитися це робити.

Історії успіху
Добре працюють приклади із життя. Будьте з дитиною відверті: розкажіть, що в дитинстві у вас були подібні ситуації, поділіться тим, як ви їх подолали. Не було таких – наведіть приклад із життя ваших друзів, родичів. Не стикались із цим, тоді подивіться разом із дитиною фільми та мультфільми із сюжетами, у яких головним героям вдалося протистояти нападкам, перетворити свої слабкі сторони в сильні. Наведіть приклад історії життя відомих особистостей, які зіштовхнулися зі схожими труднощами, але впевнено йшли далі на шляху до успіху: Майкла Джордана, Волта Діснея, Альберта Ейнштейна та інших.

«Разом ми – сила»
Поговоріть із дитиною, чи є в неї компанія або друг, який готовий заступитися за неї. Буває, що дитина не заводить собі друзів тільки тому, що не знає, як влитися в чужу компанію. Особливо це актуально для новачків та першокласників. Подумайте разом, з ким із класу малюк хотів би познайомитися ближче: запросіть однокласників у гості, товаришуйте сім’ями, проводьте разом час. Надійний товариш – гарний помічник у протистоянні із задираками.

Домашній гумор
Проаналізуйте, як у вашій родині з почуттям гумору. Можете з усмішкою сприймати зауваження близьких? Як часто ви по-доброму жартуєте одне з одного? Атмосфера довіри та дружби вдома подарує дитині здатність легко та з гумором ставитися до труднощів. Клейте дурня, кривляйтесь і смійтеся разом.

У дорослих є чудова можливість додати дитині впевненості у собі, адже діти копіюють нашу поведінку і ставлення до життя, яке тільки на 10% складається із подій і на 90% – із наших реакцій на них.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як покращити вміння дитини концентрувати увагу?

Дитина | 06:30, 04.03.2026

Концентрація уваги – ключова здібність, що дозволяє зосереджуватися та ефективно виконувати різноманітні завдання, і її формування є надзвичайно важливим для дитячого розвитку.

Як ознайомити дитину з днями тижня?

Дитина | 01:20, 04.03.2026

Для найменших діток власноруч виготовіть найпростіший календар. Це може бути табличка з переліком днів або ж весела гусениця. Завдання дитини – щоранку прищіпкою позначати день. Щоб завдання було цікавішим, розмалюйте календар разом із дитиною так, щ

Хвороби в школі і дитсадку: як знизити ризики для здоров'я дитини?

Хвороби | 19:30, 03.03.2026

Діти є справжнім джерелом поширення патогенів. І чим молодші вони, тим вищі шанси заразитися вірусними інфекціями. Це особливо стосується родин, у яких є діти віком до 5 років. Може скластися враження, що вірусна хвороба восени та взимку — неминуча.

Чому собака може не любити дітей?

Дитина | 08:30, 03.03.2026

Не всі собаки люблять дітей. Вони можуть робити вигляд, що все гаразд, але насправді їх поведінка може бути агресивною або просто байдужою. Якщо не вжити заходів, собака може прикусити дитину.

5 причин, чому батькам важливо проводити час зі своїми дітьми

Сімейні справи | 07:30, 03.03.2026

Створення сім’ї та народження дитини — це спільне рішення, що вимагає відповідальності від обох батьків. Навички батьківства не є вродженими; вони розвиваються з досвідом, часто через метод проб та помилок. Жінка може опанувати мистецтво материнства,

Навіть у 5-річних дітей можуть бути панічні атаки: як допомогти дитині?

Дитина | 06:30, 03.03.2026

Психологічний стан багатьох, особливо дітей, сильно постраждав через війну. Батьки все частіше стикаються із ситуаціями панічних атак, тому важливо розуміти їхні ознаки та правильно реагувати.

Як поведінка батьків спонукає дітей до негативних вчинків?

Психологія | 01:20, 03.03.2026

"Звідки в тебе такі бешкетницькі манери? Поглянь на свого брата (сестру) – він (вона) такий спокійний", – час від часу такі слова можуть лунати від батьків, коли дитина щось наробила. Фахівці вважають, що генетика не відіграє такої ролі, як вважають