Дитина не вміє програвати: Як навчити її гідно приймати свої невдачі?

Помилки і програші — це цінний життєвий досвід, але багато хто його сприймає, як катастрофу, після якої опускаються руки і вже не хочеться рухатися вперед, тим більше ризикувати. Це дуже погано і неправильно. Так, неприємно бути переможеним, обійденим, другим або взагалі останнім, але потрібно вміти адекватно реагувати на власні невдачі. Цього важливо навчити дітей. Але як?

Якщо дитина після найменшої невдачі починає плакати, закочувати істерику, кидатися з кулаками на того, хто виграв, необхідно їй допомогти навчитися інакше реагувати на невдачі.

Насамперед потрібно розібратися в тому, звідки у дитини така реакція? Мабуть, всьому виною самі батьки? Якщо мама впадає в стан шоку за найменших, навіть незначних проблем (наприклад, запізнилася на маршрутку або втратила магазинну картку на знижку), то дитина буде реагувати точно так же.

Дуже часто буває, що батьки занадто вимогливі до своїх дітей і лають їх за кожну невдачу: отримав у школі 9 балів замість 12, на змаганнях посів третє місце, а не перше. У такому разі дитина починає панічно боятися невдач і просто уникає змагань і олімпіад, не прагне відповідати в школі, словом, не проявляє жодної активності, щоб ніде не програти і не розлютити своїх батьків, чиїх надій вона може не виправдати.

Трапляється, що батьки самі намагаються захистити дитину від невдач: допомагають писати твори, шукають матеріали для презентації, надмірно хвалять дитину, до того ж навіть тоді, коли вона дає раду явно гірше інших. Батьки стверджують, що дитина все одно краща за всіх, і намагаються захистити любого сина чи доньку від гіркоти програшу. Однак приходить час, і дитина починає розуміти, що батьки сильно перебільшували її здібності та успіхи. Чим пізніше дитина стикається з невдачею, тим складніше з нею змиритися і подолати.

Погано, коли батьки самі не вірять в успіх дитини і не вчать її вірити у власні сили. Тоді після першої ж невдачі вона опускає руки і більше ні до чого не прагне.

Батьки повинні розуміти, що невміння програвати, сльози, істерики і нервозність розхитують нервову систему дитини, роблять її вразливою і безпорадною в очах оточення. У неї може знизитися самооцінка, з'явитися страх перед змаганнями.

Не шукайте винних
Найпростіше у власному програші звинувачувати кого завгодно, тільки не себе. Винна вчителька — вона ставить високі оцінки своїм улюбленцям, до яких дитина не належить. Винен тренер, який погано підготував до змагань і так далі. Деякі батьки погоджуються з такими доводами і цим тільки шкодять своїй дитині. Потрібно вчити дитину усвідомлювати свій програш, сказавши собі: "Так, цього разу я був слабшим від інших, але в наступний раз я зможу бути сильнішим". Дитина повинна розуміти, що все залежить тільки від неї, від її знань, умінь, здібностей і настрою.

Де твоя "слабка ланка"?
Головне — навчити дитину приймати свій програш, робити з нього висновки і розуміти, що саме їй не вдалося. Це життєвий досвід, який просто необхідний для майбутніх перемог.

Отже, після прикрої поразки батькам необхідно допомогти дитині усвідомити подію і опанувати себе. Дайте їй можливість виплакатися (але тільки щоб ніхто не бачив), виговоритися, а потім сядьте і спокійно проаналізуйте ситуацію. Подумайте, чому вона програла, що саме зробила неправильно і над чим потрібно попрацювати. Налаштуйте дитину на позитив. Переконайте в тому, що в житті буде ще багато перемог і програшів, тому потрібно реагувати на них адекватно і все одно рухатися вперед.

Не ставте планку дуже високо
Ще один важливий момент. Багато дітей не можуть правильно розрахувати свої сили і беруться за непосильні для них завдання. Тоді один програш слід за іншим, а дитина відчуває себе нікчемним невдахою. Часто діти хочуть змагатися з найсильнішими і здібними дітьми, наприклад, хочуть написати олімпіаду краще, ніж відмінник, хоча самі перебиваються з п'ятірки на шістку. Або на фізкультурі стрибнути так високо, як не може самий спортивний однокласник. Допоможіть своїй дитині поставити таку мету, яка була б досяжною і допомогла їй піднятися на одну (а не десять) сходинок вище. Наприклад, закінчити півріччя з оцінками не нижче 7 балів. А наступне завершити мінімум на вісімки. Це буде справжня перемога над собою.

Діти потребують похвали батьків. Багато татів і мам сприймають гарні оцінки і невеликі перемоги дитини, як щось цілком звичайне. А їй здається, що вона не гідна хороших слів і їй нічим особливо пишатися, хоча це абсолютно не так. Дитина може просто віддалитися від тата і мами і стане дорожити похвалами і думкою чужих для неї людей, які зуміли оцінити її зусилля.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як правильно купати однорічну дитину

Дитина | 12:46, 06.07.2026

Багато однорічних немовлят із задоволенням купаються, але оскільки вони, як правило, завеликі для дитячої ванни чи кухонної раковини, купати їх необхідно у великій ванні. Це часто страшний процес для багатьох батьків, які мають першого малюка.

Дітям до двох років не варто давати смартфони й планшети - нове дослідження

Дитина | 16:24, 05.07.2026

Діти віком до двох років не повинні мати навмисного екранного часу, адже це може бути пов’язано з ризиками для розвитку, здоров’я та якості життя. До такого висновку дійшли автори масштабного огляду міжнародних досліджень.

Генетика чи оточення: звідки беруться дитячі страхи і як їх «знешкодити»?

Дитина | 08:30, 30.06.2026

Страх темряви, монстрів під ліжком чи боязнь самотності — через це проходять майже всі діти. Проте звідки беруться ці фобії? Частково вони закодовані в нашій еволюційній пам'яті.

Архітектори уяви: чому сучасним дітям життєво необхідна нудьга?

Дитина | 07:30, 30.06.2026

Сучасне дитинство перетворилося на нескінченний марафон: школа, англійська, робототехніка, спорт, малювання. Батьки почуваються винними, якщо дитина просто сидить на дивані й дивиться у стелю. Проте дефіцит нудьги гальмує розвиток особистості.

Кулінарна автономія: чому дітям корисно куховарити змалечку?

Дитина | 06:30, 30.06.2026

Багато батьків уникають пускати дітей на кухню, боячись бруду, розсипаної муки та гострих предметів. Проте кухня — це найкращий безкоштовний розвивальний центр, який ви можете запропонувати дитині.

Таємна мова дитячого малюнка: про що мовчать кольори та лінії?

Дитина | 01:20, 30.06.2026

Коли дитині важко висловити свої переживання словами, вона бере до рук олівці. Дитячий малюнок — це пряма трансляція з підсвідомості. Батькам важливо вміти читати ці графічні послання, щоб вчасно помітити психологічний дискомфорт.

Ефект «цифрового няньчення»: як екрани змінюють дитячу емпатію

Дитина | 00:30, 30.06.2026

Сучасні батьки часто використовують смартфон як швидкий спосіб заспокоїти дитину. Проте за спокійні хвилини дорослих діти платять високу ціну — втрату здатності розуміти чужі емоції. За останні роки нейробіологи все частіше говорять про дефіцит емпат