Що треба знати ласунам про морозиво

Adoption

Date: 22:50, 30.01.2015 | Категорія: Харчування [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

2497 Переглядів

Якщо уважно вивчати складники будь-якого морозива, багатьох відразу насторожують різні емульгатори і барвники. Якщо написано, що фарбували жовту холодну смакоту куркуміном — мало у кого, хто використовував для приготувань на власній кухні таку приправу, виникнуть сумніви, що це не натуральний фарбник. Коли виробляють морозиво, навіть біле, без наповнювачів, традиційно використовують стабілізатори-емульгатори.

4270_luxfon_com_10740.jpg (5.66 Kb)

Ще один емульгатор-стабілізатор, якого не варто боятися, — це моно- та дигліцериди жирних кислот, які отримують із жирів. До речі, у радянські часи як стабілізатори використовували або крохмаль, або борошно, або желатин, або агароїд.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Сніданок, від якого неможливо поправитися

Купуючи морозиво, не беріть деформованих пачок (це означає, що їхній вміст уже десь підтанув). І не несіть цей продукт довго додому, щоб принести "кашу", яку потім захочете заморозити. Будь-яке розморожування-заморожування-розморожування стає додатковим ризиком для поселення у пачках невидимих хвороботворних мікроорганізмів.

Якщо ви купуєте пломбір, вершкове чи молочне морозиво у поліетиленовій чи пластиковій упаковці (зокрема, йдеться про так звані сімейні фасування), олії у складі апріорі бути не повинно. Якщо таке морозиво у вафельній скляночці чи ріжку, на упакуванні серед складників ви можете знайти слова "олія" і "борошно". Не тому, що їх додавали у морозиво. А тому що з них робили вафельну "поверхню" морозива. Виробники, які дбають про свою репутацію, як правило, виокремлюють склад морозива і склад вафельної їстівної "тари".

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: