Взагалі, у кожної матері є свій маніфест хорошої матері.
Мій особистий маніфест дуже сильно був скоректований першим материнством. Прямо дуже. Я його не просто підредагувати, я через два роки його переписала начисто.
Моя мама розповідала мені, що вона одного разу втратила свідомість. Примітка – вона не скаржилася, вона – хвалилася. Тому що ми жили на першому поверсі, підлоги холодні, доводилося одягати шестимісячну мене в шість штанів, а памперсів не було, і я мочила за раз по шість штанів, а їх же треба прати, та не просто прати, а кип’ятити («ще б пак, це ж ядерні відходи!»- сміюся я, слухаючи маму), і сушити десь, і борщ варити, а продуктів ж немає, це треба бігти і в черзі стояти на морозі, часто прямо з дитиною.
Мама всі півроку жодного разу не розлучилася зі мною більше, ніж на 10 хвилин. Ростити дитину без памперсів і пральних машин – це подвиг. Мама героїчно на нього зважилася.
Вона цілодобово прала мої пелюшки та повзунки, готувала обіди, мила підлогу цеглою (Цеглою? Чому цеглою, мам? А, в селі так навчили … В ганчірку завертаєш цеглину і миєш … Ясно), крохмалила випране, і пропрасовувала з двох сторін те, що вже висохло.
І ось одного разу в ту квартиру на першому поверсі прийшов лікар. Педіатр. Зайшов – а в передпокої пахне свіжою випічкою (пиріжки з капустою) і борщем. Пройшов у ванну руки помити – а там білизна висить найчистіша, сохне, пахне порошком. Зайшов до кімнати – а в ліжечку в кіпі білих простирадл рум’яна дівчинка сидить, святкова, в усьому чистому і сухому.
– Як ви все встигаєте? – здивувався педіатр, обернувшись до мами.
– Ніяк, – сказала мама і на доказ зомліла від недосипу.
Педіатр кинувся на допомогу, став мацати пульс на руці з тонкою від частого прання шкірою. І бити по щоках. Мама прийшла в себе і запитала: «Хочете борщу?»
У всій цій історії мене завжди бентежило одне.
Що робила і де була грудна я, поки мама пекла пиріжки, варила борщ, гладила і кип’ятила? Я спала? Цілодобово? Або я тусила там же серед киплячих з пелюшками відер (мама кип’ятили в відрах)? Адже шестимісячна дитина, яка вже повзає, – це зв’язані мамині руки. Це ж треба стежити.
Як з’ясувалося пізніше я проживала свою ранню молодість в ліжечку. Сиділа за гратами. Тому що у мами була купа справ, і вся ця купа була важлива для неї, тому що саме ця купа – прання-прасування-приготування була для мами ознакою хорошої матері.
Іноді мене діставали з в’язниці-ліжечка (мене ж любили!), робили козу і читали вірш про зайчика, якого кинула господиня, а потім повертали на місце. У Господині підійшло тісто, і я намочила (або ще щось гірше) чергові повзунки.
Мама розповідаючи цю історію чекала співчуття і захоплення. Я повинна була сказати: «Бідна ти, мама, бідна» і навіть принести свої вибачення за мокрі повзунки і неможливість в півроку контролювати процес сечовипускання.
Якщо коротко, то: через пару місяців в моєму грудному розвитку виявилося відставання. У вісім місяців дитя НЕ гуліло і не повзало, лежало колодою в ліжечку весь день. Педіатр пояснив мамі, що дитина важливіша за пиріжки і прибирання.
– В сенсі? – запитала мама. Вона не розуміла. – Хочете борщу?
Для неї брудний будинок, в якому не пахне борщем – це вирок жінці. А дитина-колода – не вирок.
Мама спробувала щось виправити. Замість вечірнього прибирання будинку читала мені Барто. Але робила це без душі. Тому що на неї з усіх кутів дивився пил, який налетів з кватирки, а замість того, щоб витерти цей пил цеглою, загорнутою в ганчірку, вона декламує бичка, який йде кудись і гойдається. І скоро впаде, як мама. Коли у нього закінчиться дощечка.
До моїх 11 місяців у мами закінчилося терпіння. Мама зрозуміла, що з дитиною неможливо бути гарною матір’ю. І віддала мене на виховання в інше місто. Бабусі і дідусю. Яких бачила до цього один раз – на весіллі. До іншого міста – дві години льоту на літаку або добу на поїзді. Увага, тут важливо: вона зробила це для того, щоб залишитися хорошою матір’ю. Щоб ніхто не заважав готувати і прибирати.
Але з’ясувалося, що коли ніхто не мочить пелюшки, то прати особливо нічого. І педіатр більше не ходить. Мама змінила налаштування. Підредагувати свій маніфест хорошої матері. Тепер хороша мати – це та, яка працює і регулярно відправляє на виховання дитини потрібну суму. А вдома, як і раніше чисто і пахне пирогами.
Я навчилася думати про це без осуду.
Мама щиро вважала, що то, що вона робить – це про хорошу матір. Що розставити пріоритети в бік чистоти і їжі – це про хорошу матір. Вона мала право так думати. Її маніфест хорошої матері був саме таким і вона в ньому була молодцем. Це я читала її маніфест через призму свого дитинства без батьків, через призму своїх образ і обділеності маминими поцілунками.
А вона мала повне право думати так, як думала, адже її маніфест формувала її доля. І ось там, в її зведенні правил, віддати дитину – це про хорошу матір. Тому що бабусі і дідусю робити було нічого, вони на пенсії, і тому можуть натхненно займатися з онукою.
Так, власне, і було. Вони займалися. І швидко нагнали відставання в розвитку. І перегнали. Уже в чотири я танцювала, читала і зав’язувала шнурки.
А потім я виросла. Привіт! І сама стала матір’ю. І в моєму нинішньому маніфесті – ніби протест! – взагалі немає пунктів про прибирання, прання і прасування – там все про дитину. А коли вона спить – можна прибрати, як встигну. І приготувати – що встигну.
Я погана господиня. Я не встигаю прибрати. Роблю це один раз в тиждень. Готую смачно, але теж – з запасом. Щоб рідше. Плюс використовую всі лайфхаки сучасної господині. Кашу ставлю варити з вечора на режимі очікування мультиварки. Борщ варю на три дні – на третій день він взагалі смачний.
Дуже спокійно ставлюся до їжі. У нас в будинку часто можна почути:
– Я не встигла з вечерею, що зробити: пельмені, яєчню або бутік?
Зате у мене діти. Я з ними займаюся. Граю. Беру всюди з собою. Я живу, занурена в їх життя.
А якщо я втомилася, я йду до чоловіка і кажу: «Ти вільний у середу? Хочу з подружками в кіно сходити.» І чоловік з радістю залишається з дітьми.
Тут, до речі, є одне АЛЕ. Чоловік ПРОСИВ у мене дітей. Хотів. Благав. І тепер любить їх безмірно. І залишитися з ними для нього – за щастя.
А якщо що, якщо він зайнятий і не може залишитися, а мені треба відпочити, тому що всередині росте втома, і я стала дратівлива і читаю потішки голосом Джигурди, то я можу сказати чоловікові: «Ти хотів дітей? Ось. Звільни середу. Ну, або четвер». І я йду гуляти. І ні хвилини в цей момент не відчуваю провини. Хороша мати йде гуляти.
Сьогоднішній цей пост написаний за мотивами розмови, в якій з’ясувалося, що багато мам вважають злочином відпочивати від дітей.
Так от, дівчатка…
Повернемося до початку.
Я два роки безпробудно працювала мамою. Хорошою мамою. А потім я вийшла на роботу. На звичайну. З 9 до 18. Так ось офіційно хочу сказати: немає на світі роботи важчої і більш відповідальної, ніж працювати мамою.
І від неї теж іноді потрібно відпочивати. Брати міні-відпустку. І це нормально і навіть необхідно. Щоб не збожеволіти. Щоб бути щасливою. Щоб навчити бути щасливими своїх дітей. Скорегуйте свій особистий маніфест хорошої матері. Приберіть звідти цю горезвісну категоричність.
Хороша мати не повинна цілодобово драяти квартиру, не повинна пекти багатошарові лазаньї, не повинна прасувати пелюшки з двох сторін (я ненавиджу прасувати, мої діти виросли на непрасованих, давайте телефонуйте в органи опіки, ага).
Не повинна, якщо САМА ЦЬОГО НЕ ХОЧЕ.
А що вона повинна?
Вона повинна посміхатися. Радіти. Відчувати щастя.
А маркер хорошої матері – її щасливий карапуз. Він веселий, усміхнений, допитливий і рухливий. Розумієте?
Ваш маніфест не повинен задовольняти потреби суспільства, і криві погляди свекрух на підгорілі омлети. Тільки ваші. Ви нікому нічого не винні. Навіть вашій дитині.
Так Так. Ви нічого не винні навіть вашій дитині. Можете кинути її і йти гуляти. Тільки як вам буде там, на прогулянці? Совість не замучить?
Організуйте своє життя так, щоб ви були щасливі в своєму материнстві. Щоб не довелося пред’являти дорослій дитині свої безсонні ночі.
Я ось до цих пір годую свою дочку грудьми. І мої ночі до сих пір рвані. Вже більше року я повноцінно не сплю. Але це щастя. Справжнє моє безсонне щастя.
І коли Катруся підросте, я розповім їй, як багато любові вона дарувала мені, як я ночами цілувала її в маківку, що пахне молоком, і плавилася від іскристого і безмежного щастя материнства.
Народжуйте дітей, щоб бути щасливими.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Пудинг «Мозаїка» для дітей: рецепт
Піца «Вітамінка» для дітей: рецепт
Веганські вафлі для швидкого сніданку
Тертий пиріг з сиром і варенням
Теги: дитина, мама, діти, час з дитиною
Цікаво також:
Новини по темі
Як доглядати за собою після пологів?
Післяпологовий період | 07:40, 25.01.2025
Як гроші впливають на стосунки?
Сімейні справи | 00:30, 25.01.2025
Чому гратися з дитиною важливіше, ніж варити борщ?
Мама | 11:20, 24.01.2025
Чому після народження дитини мамі постійно хочеться плакати?
Післяпологовий період | 10:30, 24.01.2025
6 фраз, які ніколи не скаже хороша бабуся, а для погана – легко
Сімейні справи | 08:30, 24.01.2025
Тривога і гнів мами забирають сили у дитини
Мама | 07:40, 24.01.2025
Діти, яким дозволяють спати з мамою і татом, ростуть розумнішими і успішнішими
Дитина | 06:20, 24.01.2025
