8 способів позбутися апатії

Adoption
Date
  • 358 Переглядів
Буває так — начебто все гаразд, але абсолютно нічого не хочеться, мотивації немає, а думки про рутину завдають чи не фізичного болю. Як пережити апатію та залишитися людиною, розповідає Олена Сатарова.

7162_4.jpg (54.59 Kb)

Звичка хотіти більшого, ставити амбітні цілі й жити кожну секунду на повну силу зіграла зі мною злий жарт — у гонитві за великим я упустила момент, коли батарейка життєвих сил почала тривожно блимати, вимагаючи негайно підключити блок живлення. Мені було не до того: я будувала життя за лекалами мрії. А зрештою — прокинулася нічим не примітного ранку і з подивом виявила, що мотивації більше не вистачає навіть на те, щоб висунути руку з-під ковдри та вимкнути будильник. Електронний півень продовжував кукурікати, а на мене накотило таке безсилля, небажання бажати й вина за неефективність, що я, здається, проспала до наступного ранку. Для кризи бажань у мене були об’єктивні причини (мій бізнес «для душі» розвалювався, не встигнувши зміцніти). Але як я з’ясувала пізніше з розмов із друзями, стан, коли зовсім нічого не хочеться, може приходити і без будь-яких глобальних катаклізмів із зовнішнього світу. Зрештою, справа завжди у сприйнятті. Навіть бізнес, що розвалився, для однієї людини — привід з азартом переключитися на щось нове, а для іншої — впасти у ступор і апатію.

Хто першим потрапляє до групи ризику щодо втрати мотивації та бажань? Звісно, відмінники-перфекціоністи. Здорова людина має систему саморегуляції, такий собі вбудований радар, який говорить, коли працювати, а коли відпочивати, коли піддати бензину в гонитві за зірками, а коли похвалити себе за досягнення. При перфекціонізмі здатність до саморегуляції втрачається: людині постійно здається, що вона зробила недостатньо, що потрібно більше і швидше. Через війну виникає відчуття провини, яке не дає права на повноцінний відпочинок. Як у дитинстві: чого розляглася, коли англійська не зроблена? Формально ви можете проводити вихідний із сім’єю за містом, але свідомість буде зайнята вирішенням питань підвищення особистої ефективності. Весь час приділяючи увагу глобальному «треба» і нехтуючи дрібними щоденними «хочу», ви заганяєте внутрішню дитину в кут, вибратися з якого вона може лише за допомогою істерики або, як у моєму випадку, тихого бойкоту.

Другий фактор стресу — занижена самооцінка, що породжує завищені очікування. У разі завищених очікувань ви хочете все чи нічого, геть-чисто втрачаючи здатність цінувати сьогодення. Найпоширеніший приклад: психоз «устигнути до». Коли дівчина з якихось причин вирішує, що, припустімо, до тридцяти у неї має бути все: коханий чоловік, рожевощокі карапузи, справа, яка приносить моральне задоволення і користь суспільству, високий дохід, своє житло, широке коло друзів... Якщо хоч один з пунктів просідає — привіт, депресіє! Психолог Віктор Еміль Франкл, відомий за книгами, що описують принципи виживання в’язнів у нацистських таборах, зазначає, що люди, які втратили віру у свій порятунок, приречені. Але, як не дивно, приречені й ті, хто тішиться нереалістично-оптимістичними ілюзіями.

Розібравшись із причинами, які довели вас до стану глибокої апатії, легше розпочати процес відновлення. На думку психологів, визнання проблеми та розуміння її джерел — перший і необхідний пункт на шляху до вирішення. Але не варто копати надто глибоко: у травмах дитинства, які призвели до перфекціонізму та заниженої самооцінки, легко втопитися. Щоб ретельно і спокійно досліджувати причини деструктивних автоматизмів свого характеру, знадобиться не один інсайт на сеансах у психолога або під час чесних розмов із собою. Але якщо завдання — терміново повернути себе до життя, немає часу на детальний розбір польотів. Дійте, потім рефлексуйте! Коли людина тоне, її спочатку потрібно врятувати та надати першу допомогу. А вже після того розбиратися, чому вона полізла у воду вночі, сама посеред шторму.

Усі описані способи я випробувала на особистому досвіді пікових критичних моментів. Мета кожного з них — донести до своєї внутрішньої дитини, яка влаштувала бойкот, що нарешті розпогодилося і вона може виходити. І донести до себе, дорослої, яка досягає цілей і висот, що давати волю перфекціонізму настільки, що доводиться пів року відпоюватися ромашковим чаєм, — not perfect at all.

1. Дозвольте собі все і хоча б спробуйте не відчувати провини. Найдурніше, що можна зробити в момент повної апатії, — спробувати включити силу волі на максимум, затягнути ремені тугіше і змусити себе «викинути ці дурниці з голови». Силу волі, як і м’язи, можна і потрібно тримати в тонусі, але, як і м’язам, їй потрібний відпочинок. Якщо вам стало важко бачити мотивацію в очевидних речах, це говорить саме про те, що сила волі була перевантажена і настав час дати їй спокій. Дайте внутрішній дитині все, що вона захоче. Хоче спати дванадцять годин на добу і ні з ким не спілкуватися? Надайте їй таку можливість! Дивитися серіали по колу з відром морозива? Без проблем! Якщо встановити контакт зі своїм дитячим «я» не виходить і ви, як і раніше, не чуєте, чого воно хоче, спробуйте таку вправу. Прокинувшись, дозвольте собі нікуди не бігти, нічого не вирішувати, не перевіряти пошту чи телефон. Поніжтеся, включіть фантазію і помрійте про щось зовсім нереалістичне (про те, що неможливо відразу перетворити на мету) — про магічну суперздібність, яку вам хотілося б мати, або про те, що б ви розповіли зацікавленому інопланетянину про Землю в першу чергу. Напевно, у процесі випливе хоча б одне матеріальне бажання, яке обов’язково треба записати (щоб не забути) і виконати.

2. Дієта зачекає. «У базальних ядрах переднього мозку розташована ділянка під назвою центр задоволення. Це частина підкріплювальної системи мозку, яка відіграє важливу роль у всьому, що стосується мотивації, задоволення та поповнення енергії. У нас, як і в інших хребетних, ця система пов’язує отримання задоволення з діями, життєво важливими для існування нашого виду, такими як споживання їжі та секс», — пише Майк Вікінг у книзі «Hygge. Секрет датського щастя». Почніть із простого: перейдіть на режим харчування, багатий на речовини, які стимулюють вироблення гормонів задоволення: горіхи, банани, вино, червону рибу, тістечка із шоколадом, пасту. Зараз можна все!

3. Розкажіть про свій стан хоча б одній людині. Нехай навіть самому собі. Говорити з кимось про те, що ти в глибокій апатії, складно — все одно що привселюдно зізнатися у слабкості. Ви починаєте уникати зустрічей, тому що не хочете псувати всім настрій своєю кислою міною. Вам усе частіше хочеться побути на самоті. Проте поділитися своїми думками хоча б з однією людиною необхідно. Це не означає, що потрібно ставитися до неї як до безкоштовного психоаналітика, вивалюючи на бідолаху всі свої потаємні страхи. Просто чесно розкажіть, як почуваєтеся і чому не можете спілкуватися як завжди. По-перше, це позбавить параної соціальної ізоляції. По-друге, після відвертої розмови ситуація вже не здаватиметься такою безнадійною. Якщо діалог із близькими не вдається, почніть з розмови із собою. Відкрийте блокнот та пишіть! Неважливо, про що — просто накидайте першу фразу, яка спаде на думку. Якщо немає ідей, спробуйте почати так: «Привіт! Ну от приїхали, зовсім нічого не хочеться. І що ж тепер ми робитимемо?» Ви здивуєтеся, та хтось почне відповідати!

4. Уникайте мотиваційних промов, постів, фотографій. Найгірше, що може зробити людина у стані втрати мотивації, — спробувати підзарядитися мотивацією сусіда. Начебто все логічно: у мене на нулі, у тебе багато — позич. Але насправді це виявляється ведмежою послугою. У моменти спустошення ви автоматично або піддасте таку інформацію знецінюванню, або відчуєте себе жалюгідною людиною, нездатною зібрати волю в кулак. Інша крайність — ви поставите нереалістичну мету, щоб потім ще глибше забитися в нору апатії. Мотивація чужим прикладом спрацьовує, коли ви спочатку маєте намір досягти певної мети і моніторите способи, які працюють в інших. Але зараз зовсім не той випадок. Кардинальне та дієве рішення: тимчасово скасувати підписку на всіх лідерів думки, що надихають, у соцмережах. До речі, це буде гарним способом перевірити, яка інформація справді окриляє, а яку ви споживаєте за звичкою.

5. Їжу — тілу, розваги — розуму. Переключіть увагу з потреб розуму, який тимчасово «завис», на потреби тіла. Почніть з медитації. Уранці, після фантазій про суперздібності та інопланетян, влаштуйтеся на підлозі й увійдіть у стан медитації. Тілу має бути абсолютно комфортно, тому, якщо треба, підкладіть під сідниці й коліна подушки, накиньте на плечі плед і увімкніть заспокійливу музику. Заплющіть очі й контролюйте своє дихання. Роблячи вдих, скажіть собі «вдих», роблячи видих, скажіть «видих». Намагайтеся не зосереджуватися на жодній думці, як би наполегливо вона не лізла в ефір. Побудьте в такому стані хоча б десять хвилин. Після завершення медитації посміхніться та подякуйте собі за зусилля. Після медитації можна розпочати легку зарядку — не заради тонкої талії, а виключно для задоволення. А для розуму — художня література. Останнім часом я часто чую від знайомих, що це просто «марнування часу», що краще читати книжки про менеджмент та мотивацію. Але марнування часу — саме те, що потрібно. Вам не хочеться нічого, от і не робіть нічого. Просто марнуйте час.

6. Ваш хід! До речі, про марнування часу. Згідно з дослідженням, проведеним Принстонським університетом під керівництвом професора економіки та публічної політики Алана Крюгера, найбільше задоволення людині приносить діяльність з елементами гри, хоча вона не має ніякої практичної цінності. За даними дослідження, список занять, що приносять радість, очолюють соціальні види діяльності — походи, ігри з дітьми, настільні ігри. Коли поступово почнете приходити до тями і коли від товариства інших людей у вас не зводитиме щелепи, запропонуйте друзям зібратися на партію в покер, «Монополію» або «Диксит» — це чудовий спосіб повернутися до спілкування після перерви.

7. Обіймайтеся — провокуйте вироблення окситоцину. Насправді заняття з елементами гри мають практичне значення: вони зближують людей. Психологи всього світу сходяться на думці, що для відчуття благополуччя людині потрібні соціальні зв’язки. Нам важливо відчувати цілий спектр «близькості» — знати, що нам є на кого покластися, з ким привітатися біля будинку, з ким зіграти у сквош чи вирушити на мітинг проти забудови Старого міста. Непотрібно жодної статистики, щоб помітити, як жителі великих міст утрачають зовнішні кола близькості, віддаючи перевагу нетворкінгу перед усіма іншими видами спілкування. У той час як близькість між людьми необхідна навіть на гормональному рівні. Обійняти засмученого друга важливіше, ніж тонко аналізувати його травми та давати глибокодумні поради. Так лікує природа: дотик близької людини активізує вироблення окситоцину, що викликає приплив щастя та послаблює відчуття стресу, страху та туги.

8. Присутність у сьогоденні. Усі загальновизнані спеціалісти зі щастя, від буддистських ченців з Бутану до дослідників секретів благополуччя з Данії, вчать нас одному — усвідомлювати сьогодення та свої відчуття у ньому. Так, у моменти апатії нам здається, що ми практично не відчуваємо смаків чи запахів. Підштовхніть себе до пробудження: усамітніться в мальовничому куточку зі склянкою улюбленого напою і запитайте щодо п’яти відчуттів: «Що я бачу? Що чую? Який аромат відчуваю? Який смак у мене на язиці? Якої поверхні я торкаюся?» Не менш цікаво розвивати кожне з відчуттів окремо: зайдіть у магазинчик з нішевою парфумерією та попросіть продемонструвати вам усі варіації ароматів на тему троянди. Ви здивуєтеся, наскільки по-різному може звучати той самий компонент. І що ще важливіше, який живий інтерес ви відчуєте, вивчаючи свої враження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


Теги: апатія, як позбутися апатії


Система Orphus

Цікаво також:


Новини по темі

Загальне правило номер один – з дітьми говорять їх батькиПравило, з якого, як не намагайся бути коректним, є винятки. Чужа дитина ображає твою, чужа д

Як робити зауваження чужим дітям?

Мама | 07:40, 10.10.2024

Загальне правило номер один – з дітьми говорять їх батькиПравило, з якого, як не намагайся бути коректним, є винятки. Чужа дитина ображає твою, чужа дитина бере без дозволу ваші іграшки, батьки чужої дитини не реагують, або їх не видно і є необхідніс

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про

Розумні батьки ніколи не говорять своїй дитині ці фрази

Сімейні справи | 01:20, 10.10.2024

У дитинстві ми часто даємо собі обіцянку, що коли станемо дорослими, ніколи не будемо говорити те, що говорили нам наші батьки. Та часто забуваємо про це.

Думаєте, що лише дорослі діти вміють цінувати своїх батьків? Це не так.

За що діти цінують своїх батьків?

Сімейні справи | 14:05, 09.10.2024

Думаєте, що лише дорослі діти вміють цінувати своїх батьків? Це не так.

Тривожні мами – це новинка, це продукт сьогодення та результат роботи попереднього покоління.

4 ознаки, що ви тривожна мама

Мама | 06:20, 09.10.2024

Тривожні мами – це новинка, це продукт сьогодення та результат роботи попереднього покоління.

Діти сварки добре запам’ятовують, і поступово лайка стає для них нормою. Дізнайтеся, чому батькам у жодному разі не можна лаятись при дітях.

Чим загрожують сварки батьків при дитині?

Сімейні справи | 01:20, 09.10.2024

Діти сварки добре запам’ятовують, і поступово лайка стає для них нормою. Дізнайтеся, чому батькам у жодному разі не можна лаятись при дітях.

Коли ми бачимо гарні та фантастичні фотографії в соціальних мережах, нам здається, що багато сімей навколо нас досконалі. Але, по правді кажучи, ідеал

8 ознак по-справжньому щасливих сімей

Сімейні справи | 08:30, 06.10.2024

Коли ми бачимо гарні та фантастичні фотографії в соціальних мережах, нам здається, що багато сімей навколо нас досконалі. Але, по правді кажучи, ідеальних сімей не існує. Так, що ж ми маємо на увазі, коли говоримо про щасливу сім’ю?

Вважається, що для дорослішання дівчинки обов’язково, щоб поряд була мама. Звичайно, це так, але й роль батька у житті дочки просто неоціненна. Ми вир

5 речей, яких дівчинку зможе навчити тільки тато

Тато | 07:40, 06.10.2024

Вважається, що для дорослішання дівчинки обов’язково, щоб поряд була мама. Звичайно, це так, але й роль батька у житті дочки просто неоціненна. Ми вирішили зібрати основні моменти, які варто пам’ятати будь-якому чоловікові, у житті якого є улюблена д

Коментарі до новини


Додати коментар до публікації
Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  


Код:
captcha

Введіть код: