Як допомогти дитині знайти друзів?

Adoption

Date: 10:00, 03.06.2021 | Категорія: Дитина [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

801 Переглядів

Дослідники стверджують, що від самотності людина страждає більше, ніж від зайвої ваги та браку фізичної активності разом узятих! Учитися знаходити друзів варто з дитинства, і якщо ви бачите, що у вашої дитини їх немає — вона ні з ким не гуляє, нікому не телефонує, не кличе у гості — звісно, батьківським обов’язком є допомогти в цій ситуації. Але перш ніж почати діяти, урахуйте кілька вікових психологічних особливостей.

5652_13.jpg (37.38 Kb)

Діти проходять декілька етапів формування здатності дружити. Оскільки психологічний розвиток різних дітей доволі неоднаковий за швидкістю, вікові рамки наведені приблизно:

0–3 роки. У перші роки життя малюк недостатньо чітко окреслює свою особистість і сильно прив’язаний до матері. Звісно, він може гратися з іншими дітьми, але про дружбу ще не йдеться, бо для цього потрібні тривалі зусилля, спрямовані на підтримку стосунків. Усвідомлені соціальні контакти дитина налагоджує після вікової «кризи трьох років».
3–7 років. Зазвичай діти товаришують за ситуативним або територіальним принципом. Хто ближче живе, той і кращий друг, або батьки дітей-однолітків спілкуються. Також велике значення мають цікаві іграшки, саме за ними малюк визначає, до кого підійти на дитячому майданчику.
4–9 років. Дитина вже починає цікавитися насамперед не іграшкою, а особистістю товариша — чи він вигадливий, чи спокійний, чи забіякуватий тощо, і обирає товариша за рисами вдачі.
6–12 років. На першому плані — потреба у рівності друзів. Для дитини дуже важливо, щоб усе було справедливо, водночас вона вчиться дивитися на ситуацію з точки зору іншої людини, подруги чи друга.
9–14 років. Цей етап відрізняється глибокою емоційною прив’язаністю друзів. Дітям та підліткам уже важливо навіть не те, що саме вони робитимуть разом, а сама можливість розділити з кимось свої думки та почуття. Друзі з цього віку іноді проходять разом усе життя.
У дошкільному та молодшому шкільному віці ви допоможете дитині, якщо створите ситуацію спілкування (наприклад, це може бути день народження, запрошення на свято). Дорогою зі школи можна поспілкуватися з батьками однокласників. У цей час діти можуть налагодити контакт одне з одним. Можливо, ви у такий спосіб знайдете друзів і собі!

Спочатку хай дитина грає з кимось одним, можливо, трохи меншим за себе малюком, потім поступово можна розширювати коло спілкування.

У США батьки організують так звані «плейдейти»: декілька батьків домовляються у певний день організувати своїм дітям зустріч у когось удома, можна по черзі. На відміну від якогось свята, це відбувається просто так. Поки діти грають, дорослі можуть або поспілкуватися у сусідній кімнаті, або залишити з малечею когось з-поміж себе і взагалі сходити у кіно чи магазин.

Навички спілкування
Змалечку навчайте дитину елементарних навичок спілкування, зокрема: сказати «Привіт!» і адекватно відреагувати на привітання, назватися і запитати ім’я співрозмовника, вигадати простий комплімент. Також поясніть важливість невербальних сигналів: важливо триматися спокійно та розкуто, дивитися в очі, посміхатися. Якщо малюк сором’язливо відвертається від інших дітей або одразу агресивно лізе в бійку, пограйте з ним «у знайомство», скоригуйте сценарій поведінки.

Інтереси та риси вдачі
Коли стосунки малюка на дитячому майданчику чи святі розгортаються на ваших очах, легше допомогти йому знайти товариша зі схожою вдачею. Пізніше ви можете підказати гурток за інтересами — сама дитина ще не знає, де знаходяться художні школи чи будинки творчості, не може знайти відповідні секції в інтернеті та перевірити інформацію на їхніх сайтах.

Зацікавлення та співчуття
У підлітковому віці батьківська роль зменшується до розмов та обговорень. Це також важливо, бо дає підліткові відчуття безпеки та «надійного тилу». Головне тут — утримуватися від суворих напучень, бо якщо дитина чутиме суцільну критику, вона просто припинить розповідати щось.

Як уже відзначалося, головне у підлітковому віці — можливість поділитися емоціями та отримати підтримку. Розмови «ні про що» є дуже важливими, і спроби їх жорстко припинити ні до чого не призведуть.

Поділіться з підлітком своїм досвідом спілкування, й особливу увагу приділіть темі відвертості. Глибока, щира дружба неможлива без розкриття перед іншою людиною. Але в ній прихована загроза: адже якщо друзі посваряться, інша сторона може заради помсти розкрити якісь секрети дитини. Головна ознака, за якою можна визначити, чи заслуговує людина на довіру, — її схильність пліткувати. Якщо хлопець чи дівчина поза очі «перемиває кісточки» спільним знайомим, розкриватися перед такою людиною не варто.

Нарешті, важливо пояснити, що дружні стосунки потребують зусиль для підтримання. Чимало шкільних друзів зникають з життя після завершення школи, бо люди вступають до різних навчальних закладів, від’їжджають з міста. Але навіть тоді можна підтримувати стосунки, якщо цінувати щирість та особистість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: