Як реагувати на незручні запитання дитини

Коли малюки починають сипати питаннями про те, як влаштовано світ, відповіді давати не надто складно. Вони поки не вимагають детальної підготовки і просто розважають батьків парадоксами логіки. Типовий приклад з книги про Карлсона, коли Малюк, що доношував речі за старшим братом, робить висновок: "Мама, ось мій братик виросте ... Ну, одружиться ... Ну, помре ... Що, мені тоді доведеться одружитися з його старою дружиною?"

"Тату, чому, коли мій день народження, - я росту, а коли твій - ти старієш?" - цікавиться син знайомих. Наша донька, шанувальниця казкових сюжетів, питала: "Мамо, а в житті так може бути, як у фільмі "Володар кілець", коли ельфи не вмирають, а просто спливають в інший світ?" І що сказати?

Питання науки викликають часом не менші труднощі. Дитя, начитавшись енциклопедії, дивиться на батьків як на неуків: "Чому ви мені весь час даєте книжки - ви що, зовсім нічого не знаєте?"

Особисто для мене найскладніше - питання не на тему сім'ї, сексу і науки, а питання про морально-етичні норми. Універсальних пояснень не відшукаєш в підручниках фізики, а від відповідей дорослого, між іншим, залежить, чи буде поважати його дитина і його власну самоповагу. "Ма, чому ми не даруємо наші гроші он тій тітоньці? У нас же вдома ще є, а у неї - зовсім немає? "- запитує дівчинка батьків в супермаркеті, вказуючи на неохайну жебрачку. У молодшому дитячому віці ще немає напівтонів, от і спробуй викласти дитині основи "Капіталу" Карла Маркса, коли приклад розподілу капіталу - тут, перед очима ...

Син колеги Данило, учень початкової школи, після концерту в дитячому будинку запитав: "А сім'ї, які добре живуть, можуть просто забрати цих дітей до себе? Ми когось візьмемо? Чому ні?" Ну що тут скажеш ... А відповісти треба обов'язково, ще й хочеться щось зробити, ніби доводячи самому собі, що ми живемо в нормальному (на жаль!) розвиненому суспільстві, а особисто я - не гуманоїд, а людина гуманна.

Природа влади - ще один камінь спотикання. "Навіщо тато слухається начальника, якщо той дурний?" - раптом поцікавився Сашко, мимоволі чуючи розмови про самодурство не цілком компетентного шефа ... Так і власний авторитет в очах дитини втратити недовго! Мовчати чи розмовляти при дітях лише на нейтральні теми, утримуючись від оцінок?

е, що дитина не соромиться ставити запитання - дуже добре. І те, що вона ще не вміє будувати правильні причинно-наслідкові зв'язки, оцінювати обстановку, дійсно показують його питання. Дивно? Незручно? Зате так ви краще пізнаєте своюдитину і допоможете їй. Більше того, заохочуйте "незручні" питання. "Добре, що ти запитав про це ..." або "Цікаве питання", - ось вам і початок для бесіди. Випадки з тривожними ситуаціями, звичайно, вимагають іншого підходу і особливої уваги, але багато що ми можемо і повинні цілком адекватно пояснити своїм дітям. Наберіться мужності і терпіння: можливо, доведеться себе контролювати, від чогось відмовитися, зробивши висновки після спілкування з сином. А деколи треба відкривати таємницю деяких моментів: "Ми так поступили, тому що ... не бажаємо когось засмучувати, існує ряд труднощів, які поки нездоланні, уникаємо довгих пояснень, просто намагаємося бути ввічливими".

У будь-яких сімейних ситуаціях не звалюйте вину на дитину, не залишайте неприємний осад у душі. "Це все через мене", - так, діти схильні саме до такого висновку. Ви посварилися - помирилися, але коментар все ж потрібно надати дитині.

Якщо дитина взагалі не задає питань - це теж показник ситуації в родині. Чи обговорюєте ви свої проблеми, плани, зміни, фінансові питання, великі покупки будинку разом, або ж ваше дитя спостерігає лише мовчазне співіснування батьків і часом конфліктні ситуації? Не найкращий варіант, коли майже всі "функціональні" моменти сімейного життя, уже доступні дитячому розумінню, знаходяться "за лаштунками". Наприклад, дитина лягла спати, і лише потім мама з татом починають розмовляти про своє, про доросле - куди підемо всім сімейством, чи купимо нову техніку і, мабуть, відкладемо поки візит до Сидорових.

Якщо вдома такі розмови ведуться при дитині - значить, обстановка склалася комфортна, і батьків можна питати на різні теми, які так цікавлять зростаючу людину. Більше того, вони заслуговують довіри, і в своїх щирих і чесних відповідях показали себе непоганими психологами і дипломатами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Що не можна забороняти дітям?
  
• 3 грубі помилки, які руйнують авторитет мами в очах дитини
  
• Літо 2024 року буде таким же спекотним, як і попереднє, а потім буде "переворот", – кліматологи
  
• В Індонезії блискавка вбила футболіста під час матчу (відео)
  

Цікаво також:

Новини по темі

Чому потрібно хвалити дитину: думка психолога

Сімейні справи | 10:30, 18.11.2024

Одна з головних претензій, яку дорослі діти висувають своїм батькам, — їх не хвалили в дитинстві, применшували їхні заслуги, ігнорували успіхи в навчанні чи спорті, вимагали високих показників та карали за промахи. Чому схвалення в дитинстві особливо

Що означають дитячі малюнки на полях зошитів?

Дитина | 09:30, 18.11.2024

Про що свідчать дитячі малюнки у зошитах та чи варто батькам хвилюватися з цього приводу розповіла арт-терапевт Дарія Дика.

Чи повинна мама відпочивати від дитини?

Мама | 09:30, 17.11.2024

Зміна та чергування активності – основа життєдіяльності кожної людини. Відпочинок – її невід'ємна частина. Але мами чомусь відчувають почуття провини, коли хочуть побути одні.

5 правил щасливої мами

Мама | 11:20, 16.11.2024

Бути мамою – неймовірно складно. Зміщуються особисті межі, пріоритети, час для себе, власні захоплення. Зникає все, що раніше створювало індивідуальність, власне Я і ти, якою була до народження малюка. Звичайно, кожна дитина варта цього, але чим тепе

Як характер мами впливає на дитину?

Психологія | 14:50, 15.11.2024

Виховуючи свою дитину, любляча мама намагається прищепити їй тільки найкращі і правильні життєві цінності, зробити дитину доброю, працьовитою і розумною людиною. Але іноді буває, що захоплюючись якимись стереотипами, мами забувають про головні правил

Почуття провини перед дитиною у батьків

Сімейні справи | 01:20, 15.11.2024

1. Перше і головне, що вам варто знати – поганих мам не мучить почуття провини. Прийміть це як факт, а я доведу його на прикладі. Одна моя колишня подруга розлучилася з чоловіком, коли сину був 1 рік. Знайти чоловіка і вийти заміж стало для неї ідеєю

Роздратування - ознака того, що маму і тата винесло з дорослої позиції

Сімейні справи | 01:20, 14.11.2024

Криза негативізму – справді складний момент. Дуже багато батьківсько-дитячих відносин дають першу тріщину саме в цей час. Роздратування - це ознака того, що батьків винесло з дорослої позиції, з позиції захисту та турботи.

Коментарі до новини

Додати коментар до публікації

Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  

Код:


Введіть код: