Вчені: Мозок використовує сигнали тіла, щоб регулювати страх

Страх необхідний для виживання, але його необхідно добре регулювати, щоб уникнути шкідливої поведінки, як-от панічних атак або надмірного ризику. Зараз вчені продемонстрували на мишах, що мозок покладається на зворотний зв’язок тіла, щоб регулювати страх. Острівкова кора головного мозку сильно реагує на подразники, що сигналізують про небезпеку. Однак, коли тіло завмирає у відповідь на страх, серцебиття сповільнюється, що призводить до ослаблення активності острівної кори. Обробка цих протилежних сигналів допомагає інсулярній корі головного мозку підтримувати страх у рівновазі. Таким чином, реакції організму активно використовуються для регулювання емоцій і є набагато більшими, ніж пасивні емоційні реакції.

Зазвичай ми відчуваємо страх як надзвичайно неприємний. Тим не менш, ця емоція виконує важливу функцію: вона заважає нам брати участь у занадто ризикованій поведінці. Однак це працює лише в тому випадку, якщо страх зберігається в межах здорового діапазону. Занадто інтенсивний страх може серйозно погіршити наше повсякденне життя, як у випадку тривожних розладів або панічних атак. Отже, як страх утримати в рівновазі? Здається очевидним, що тілесні сигнали можуть відігравати вирішальну роль, оскільки страх викликає помітні зміни в нашому тілі: серце б’ється швидше або дихання стає поверхневим. Однак, як саме мозок обробляє цю інформацію, щоб остаточно регулювати такі емоції, як страх, досі майже невідомо.

Вчені з дослідницької групи Надін Гоголли тепер отримали важливе нове уявлення про вплив взаємодії тіла та мозку на регуляцію емоцій. Вони зосередилися на інсулярній корі, області мозку, яка обробляє як позитивні, так і негативні емоції. Крім того, вона отримує інформацію від тіла, наприклад від серця або легенів. Дослідники відтворили мишам тон і поєднали його з неприємним подразником. Через деякий час миші почали боятися цього тону, який виражався через «завмирання» — типову поведінку страху, яку поділяють люди та багато інших видів. Коли тон більше не поєднувався з неприємним подразником, миші поступово навчилися більше його не боятися.

Щоб дослідити роль інсулярної кори головного мозку в регуляції страху, вчені дезактивували інсулярну кору головного мозку під час цього «відучення від страху». «Результат став для нас справжнім сюрпризом», — каже Олександра Кляйн, перший автор дослідження. «Ми спостерігали велику різницю в поведінці мишей, залежно від того, наскільки вони були налякані на початку. Дуже боязливі миші відучувалися від страху повільніше, ніж миші з нормальною активністю острівної кори головного мозку, тоді як менш лякливі миші розучувалися набагато швидше». Результати показали, що острівна кора підтримує рівень страху в певному діапазоні. У дуже лякливих тварин він допомагає відучити пам’ять про страх.

Щоб дізнатися більше про основні процеси, дослідники вивчали активність інсулярної кори у мишей з різними рівнями страху. У менш лякливих мишей активність інсулярної кори збільшилася, як тільки вони піддалися впливу звуку, що викликає страх. Навпаки, страшні тварини демонстрували зниження активності острівної кори, коли чули звук. Вражаюче те, що Олександра Кляйн помітила, що як тільки миша демонструвала викликану страхом поведінку завмирання, її серцевий ритм зменшувався, а також активність інсулярної кори головного мозку. Лякливі миші завмирали значно частіше і довше, коли чули сигнал, що могло пояснити спостережувану дезактивацію їх острівцевої кори.

Зворотній зв'язок з тілом

Щоб перевірити зв'язок між частотою серцевих скорочень і активністю острівної кори, вчені втрутилися в потік інформації між тілом і мозком через блукаючий нерв. Цікаво, що при порушенні обміну між серцем і мозком активність інсулярної кори залишалася стабільною і не знижувалася під час заморожування. Таким чином, дослідження демонструє, що інсулярна кора потребує зворотного зв’язку від тіла, щоб підтримувати страх на належному рівні. Крім того, це надає докази того, що тілесні зміни, які відбуваються під час заморожування, є важливою частиною регуляції емоцій і що заморожування є набагато більшим, ніж пасивна емоційна реакція.


ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Вплив розлучення батьків на дітей

Сімейні справи | 01:20, 11.05.2026

Розлучення батьків — це завжди стрес, але його вплив на дитину залежить не від самого факту розриву, а від того, як саме батьки поводяться під час і після цього процесу.

Токсичні стосунки з мамою: що робити?

Сімейні справи | 00:30, 11.05.2026

Відносини з токсичною мамою — це одна з найскладніших психологічних тем, оскільки вона зачіпає базову потребу в любові та безпеці. Коли «гніздо стає порожнім», токсичні прояви часто посилюються: мама може маніпулювати почуттям провини («я для тебе вс

Що буде з підлітком, якщо він не отримує любові від батьків?

Сімейні справи | 08:30, 10.05.2026

Відсутність батьківської любові та емоційного прийняття в підлітковому віці — це серйозна психологічна травма, яка формує фундамент дорослого життя. Підліток, який не відчуває, що його люблять, змушений вибудовувати складні (і часто руйнівні) механіз

Чому діти можуть підняти руку на батьків?

Сімейні справи | 06:30, 10.05.2026

Це гостра ситуація, яка завжди свідчить про те, що дитина не справляється зі своїми емоціями або не розуміє меж дозволеного.

6 правил щасливої ​​сім'ї

Сімейні справи | 01:20, 10.05.2026

Щаслива сім’я — це не та, де немає проблем, а та, де люди вміють їх долати та цінувати одне одного. Психологи часто виділяють кілька золотих стандартів, які допомагають підтримувати тепло у стосунках протягом десятиліть.

5 проблем, які допоможуть зміцнити сім'ю

Сімейні справи | 00:30, 10.05.2026

Проблеми у сім’ї часто сприймаються як загроза, проте їх правильне подолання може стати потужним фундаментом для зближення. Психологи стверджують, що певні конфліктні зони допомагають партнерам краще пізнати одне одного та вибудувати глибшу довіру.

Як мотивувати чоловіка більше часу проводити з дітьми?

Сімейні справи | 07:30, 09.05.2026

Щоб чоловік хотів проводити більше часу з дітьми, важливо змінити стратегію з «вимог та критики» на «довіру та підтримку». Часто татусі дистанціюються не через брак любові, а через страх зробити щось не так або відчуття, що вони «на підхваті», а не г