Конфлікти часто тому і відбуваються, що дорослі, не усвідомивши, що дитина виросла, продовжують контролювати її, як малюка. Я рекомендую дозволити дитині розправити крила там, де це не зашкодить її здоров’ю і не відіб’ється погано на інших: дозволити пофарбувати волосся в блакитний, кинути художку або танці, носити одяг а-ля бомж-стайл. При цьому можна встановити правила, що ночувати треба вдома, тарганів у кімнаті не розводити, якщо ти затримуєшся — подзвони і попередь, розкажи де ти, з ким і коли тебе чекати.
Часто батьки переживають, що якщо послабити контроль, дитина покотиться з гори. Це поширене кліше й омана. Річ у тім, що якщо в дитини в житті все було добре, вона росла в атмосфері любові й емоційного спокою, у неї були мирні захоплення на кшталт співу або бойових мистецтв, то все і далі буде добре. Ну не буде їй цікаво «дріб’язок по кишенях тирити» і дудлити пиво в під’їзді.
Якщо дитина все ж схибила і її занесло не туди, проявляйте стриманість. Не варто нападати, різко висловлювати своє фе. Будь-яка агресія призводить до того, що тінейджер замикається в собі на знак протесту і може відхилитися від курсу ще сильніше. Тому, замість того, щоб роздавати поради, до яких він не прислухатиметься, краще спокійно обговорити ситуацію. Без оціночних суджень, криків, наказів і погроз. Зараз важливо з’ясувати справжнє бажання дитини і спробувати зрозуміти глибинну причину проступку. Можливо, це крик про допомогу, реакція на булінг, стрес або високе навантаження. Крім того, якщо зараз дитина не готова говорити, дозвольте охолонути і собі, і їй. Дайте час обміркувати ситуацію. Коли пил уляжеться і ви зрозумієте, що контакт налагоджено, спробуйте знову обговорити те, що сталося. Будьте спокійним, терплячим і доброзичливим. Для підлітка зараз неймовірно важливо, щоб до нього ставилися як до рівного.
Якщо підліток ображає молодшого брата або сестру
Зазвичай батьки скаржаться, що старша дитина ображає меншу. Підлітка це обурює, бо він вважає (часто небезпідставно), що дрібного захищають, змушують з ним нянчитися, віддавати свої речі.
Перше — рекомендую батькам не виступати в ролі рефері. Діти завжди б’ються. Старші завжди будуть протистояти молодшим, казати: «Мала, чого прилипла до мене?» і психувати, коли доводиться ділитися своїми речами. Це нормально. Особливо коли різниця у віці велика (5–7 років), а їх змушують проводити час разом і намагаються згуртувати. Виходить все навпаки. У дітей зовсім різні інтереси. У старшокласника мало спільних тем з восьмирічкою. Так, вони живуть в одній квартирі і люблять одне одного. Але не потрібно змушувати їх всіляко проявляти свою любов. Це й призводить до протестів.
Друге — з появою ще однієї дитини життя первістка змінюється. Навіть якщо він просив подарувати сестричку або братика, то хотів же він друга, а отримав того, хто малює в його шкільних зошитах і кого при цьому захищають, тому що «він же ще маленький». «А я що, гірше?» — виникає питання. Для підлітка це сигнал, що дрібного люблять більше, ніж його.
Третє — зазвичай восьмирічка все-таки може постояти за себе перед старшим братом або сестрою. Коли батьки влаштовують розбір польотів, це тільки погіршує ситуацію. Як правило, мама з татом бачать тільки верхівку айсберга, а всю глибину стосунків осягнути складно. Саме тому всі книги і всі психологи стверджують, що тут потрібно просто нічого не робити. Діти розберуться самі. І все в них складеться чудово, дайте тільки підрости.
Що робити, якщо підліток бере на себе роль командира?
Це може проявлятися в таких формах: «Ці шпалери потворні. Ти що, не могла щось нормальне купити?» або «Нафіга ти перераховуєш гроші в незрозумілий котячий притулок? Є «Таблеточки», які, взагалі-то, хворим дітям допомагають». Ситуації, коли дитина починає командувати батьками, часто випливають з того, що раніше її підносили на п’єдестал. Вона звикла почуватися маленьким божеством, їй усе можна, їй ні в чому не відмовляють, батьки прогинаються і дозволяють хамство.
Тут раджу мамам і татам навчитися зупиняти дитину за першої ж спроби розповісти, як їм потрібно жити. Наприклад: «По-перше, мені ці шпалери подобаються. По-друге, вони армовані і дозволять приховати тріщини, коли новий будинок даватиме усадку. Це означає, що нам не доведеться робити ще один ремонт через рік. По-третє, це мій дім і я роблю так, як мені подобається. Коли ти виростеш і в тебе з’явитися свій — роби там, що хочеш».
Або, наприклад, ситуація з благодійністю. Не бійтеся сказати, що ви не питали поради в конкретній ситуації. Ви не зобов’язані виправдовуватися і вибачатися за те, що чините так, як вважаєте за потрібне.
Тих, хто втручається в чужі справи, коли не просять, життя боляче б’є по носу. Ніхто не любить, коли йому розповідають, як потрібно жити. А навчивши дитину зупинятися і не роздавати порад доти, доки хтось не попросить, ви зробите величезний внесок в її успішні взаємини з іншими.
Як реагувати на агресію і хамство?
Тут рекомендую пригадати всі ситуації, коли дитина хамить, і культуру спілкування в сім’ї в цілому. Ну, наприклад, мама приготувала суп і пішла до дитини в кімнату, щоб покликати на обід, але не встигла і рота відкрити, як підліток з кислою міною: «Ну що тобі від мене треба?» Здавалося б, чим мама заслужила таке ставлення? На сесіях часто з’ясовується, що мама, не бажаючи абсолютно нічого поганого і дуже навіть навпаки, порушує кордони дитини — вона не стукає, перед тим, як увійти. Або насипає суп, хоча дитина сказала, що не голодна, а потім ображається, що тарілка так і стоїть повна.
Або, наприклад, тінейджер кричить: «Ти мене дратуєш і бісиш взагалі!» Прикро, не сперечаюся. Але поставте себе на місце дитини — вона сто разів сказала, що не хоче їсти і що коли зголодніє, сама себе обслужить, але її не чують. Звичайно, це дратує.
Інше питання: форма відповіді тінейджера — нешаноблива. Наполегливо рекомендую батькам відразу припиняти такі ескапади. Прямо так і казати: «Милий, я тобі не подружка. Я — твоя мама. У такому тоні зі мною розмовляти ти не будеш. Так що міняй свій тон. Люблю. Поговоримо, коли ти будеш у настрої». І все, спокійно залишайте місце подій. Не потрібно боятися образити дитину. Навпаки, така ваша поведінка навчить тінейджера поважати інших.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, підліток, вік бунтарства, перехідний вік
Цікаво також:
Новини по темі
«Нічого не хочу і не буду»: як повернути дітям мотивацію?
Виховання | 00:30, 06.01.2026
Замість «як справи?»: 10 ненудних запитань до дитини
Дитина | 23:30, 05.01.2026
Непосидюча чи невихована: як зрозуміти, що - про вашу дитину?
Виховання | 22:30, 05.01.2026
Як говорити з дітьми про інвалідність і чого точно не треба казати?
Розвиток дитини | 21:30, 05.01.2026
Як відучити дітей битися між собою?
Дитина | 20:30, 05.01.2026
Чого точно не варто казати підліткам про секс?
Дитина | 16:45, 04.01.2026
Що робити, коли дитина не хоче вчитись?
Дитина | 01:20, 04.01.2026
