Якщо діти вас бісять: знайте - це нормально

Як би сильно ти не любила дитину, настає момент, коли від “Мам, мам, мам” хочеться закритися в кімнаті або голосно кричати. Інколи накопичується так багато роздратування, що від думок переходиш до дій, за що потім отримуєш щедру порцію почуття провини. Починає здаватися, що комусь після народження дитини видали інструкцію та нескінченний запас терпіння, і лише ти — погана мама. Тож у цій статті пропоную поговорити про те, чому часом діти бісять та що стоїть за цими емоціями. Поглянемо разом, чому відпочинок мами є реальним внеском у позитивні стосунки в родині, та де взяти такий бажаний час для себе.

Ти — погана мама, якщо діти викликають роздратування?
Роздратування та подальше вигорання, звісно, можуть бути властиві обом батькам, які після народження дитини активно включені у її розвиток та виховання. Але в статті я розглядатиму проблему саме з погляду мам, бо в нашому суспільстві все ж саме вони найбільшу частину часу присвячують не лише потребам нової людини, а й побутовому менеджменту в родині. І, на жаль, ці зусилля не завжди помічаються, бо сприймаються як належне.

У сучасному світі мама стикається з тим, що довкола багато інформації, багато думок про особливості виховання та догляду за малечею. Стає складніше розібратися, як правильніше вчинити. Починає здаватися, що в інших все виходить легше й раціональніше, а ти постійно тупиш. Або діти спеціально роблять гірше та виводять тебе.

Насправді коректніше казати не “діти бісять”, а “ти відчуваєш роздратування, злість й гнів”. І це нормально! Твій особистий простір стиснувся до крапки, ти часто не можеш навіть в туалет сама сходити, і це нескінченно дратує. Напруження, викликане таким станом, має знайти вихід, і діти несвідомо підкидають варіанти повернути баланс: надто голосно грюкають дверима, влаштовують істерики тощо.

Думки про те, як не правильно, що тебе бісить власна дитина, викликають почуття провини та посилюють тривожність. Тому важливо нагадувати собі, що тебе дратує не дитина сама по собі, а її дії, прояви, що зачіпають якісь твої потреби. Але ти доросла, і можеш контролювати свою реакцію. Бо відчувати роздратування та виливати його на сина чи доньку — це дві кардинально різні речі.

Право на негативні емоції для всіх
Негативні емоції — невіддільна складова багатого спектра людських почуттів. Але вони досить незручні для суспільства, тож замість того, щоб навчити їх проживати, нас підштовхують від них позбуватися. Проте всі члени родини мають право не лише на захоплення й радість, а й на роздратування та злість.

Цілком нормально:

- Як і будь-яка людина, мама може відчувати негативні емоції.
- Дитина постійно порушує твої кордони, і неприємні відчуття від цього — адекватні й логічні. А от реакція не має бути агресивною.
- Відчувати не означає відповідно діяти. Так, може виникнути рефлексивне бажання усунути подразник, але раціональна доросла частина має утримувати від цього.
- Дитина своєю поведінкою проживає власні емоції, а не намагається свідомо нашкодити тобі.
- Важливо навчитись відділяти себе від дитини.
- Не маєш сил грати з дитиною — не роби цього. Насилля над собою позначиться на вашій взаємодії.
- Не обов’язково давати дитині бажане одразу. Але при цьому важливо не ігнорувати, а озвучити, що відповіси або зробиш необхідне пізніше.

Діти вчаться в нас турбуватися про себе. І добре вловлюють приховані мотиви.Тож якщо кожного разу придушуєш власні бажання заради дитини, вона відчуває фонове напруження й роздратування замість того, щоб опановувати захист власних цінностей та потреб.

Дітям необхідно навчитись витримувати фрустрацію. Це стан, викликаний тим, що не вдається одразу отримати бажане. Бо часом на шляху до мети виникають труднощі, що сприймаються як непереборні. Діти вимагають уваги тут і зараз, але це нормально, що не завжди є можливість негайно відреагувати. Ігнорувати не варто, м’яко скажи, що відповіси або даси необхідне через певний час (і уточни, коли). Бо якщо не зорієнтувати дитину, коли чекати зворотний зв’язок, вона почне будь-якими способами, включно з не приємними, підштовхувати звернути на неї увагу. Не впадати в істерику від фрустрації — необхідна навичка, яка є частиною виховання. Отримати такий досвід важливо в безпечній атмосфері.

Чому насправді тебе бісять діти?
Право на негативний емоційний стан нормалізували, тож саме час поглянути, що може за ним приховуватися.

Причини, чому насправді відчуваєш роздратування поруч з дитиною:

- у тебе емоційне вигорання, ти постійно втомлена, бо не маєш часу та сил на власні бажання;
- сенсорна втома від доторків, прохань, “мам, мам, мам” та мультиків на фоні, крихт та іграшок, де тільки можна — все це перенавантажує твою нервову систему, забагато одночасних подразників;
- високий рівень стресу та тривожності через зовнішні фактори, дитина це відчуває та несвідомо дає шанс випустити пару й повернути баланс;
- напруження від постійного відчуття відповідальності: за здоров’я, харчування, розвиток та виховання;
- робиш проєкцію власних бажань та прагнень на дитину, а вона їх не розділяє;
- придумала ідеальний сценарій поведінки, а син чи донька не виконали відведену їм роль;
- прагнеш бачити в дитині якості, яким не можеш навчити, бо сама не маєш;
- дратує інший дорослий, поведінку якого несвідомо відтворює дитина (дорослому не можеш це сказати, а на малечі зриваєшся);
- дитина провокує на експресивні емоції, бо лише такі відчуває, адже твоя увага в спокійному стані їй не дістається;
- накладаєш власні дитячі відчуття на доньку чи сина: дратує, що вони роблять те, що тобі в дитинстві було заборонено.

Ці фактори можуть сприяти появі роздратування, викликати додатковий стрес та врешті решт призвести до вигорання. Ідеями, як цього уникнути, поділюсь далі. Адже важливо працювати саме з першопричиною, а не лише відчуттям, що діти бісять.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чи шкодить Інтернет 5G здоров'ю?

Здоров'я | 20:30, 27.10.2025

Впровадження більш просунутої мережі стільникового зв’язку 5G зробило її основою багатьох теорій змов і міфі про нібито шкоду для здоров’я людей. Раніше науковці неодноразово спростовували ці твердження. Однак тепер вирішили надати більше доказів тог

Батьки, які постійно сидять в телефонах, негативно впливають на здоров'я своїх дітей

Сімейні справи | 07:30, 24.10.2025

Канадські дослідники встановили, що діти, батьки яких витрачають багато часу на використання смартфонів, мають більшу схильність до тривожності, труднощів з концентрацією уваги та гіперактивності. Це показало дослідження, у ході якого опитали понад т

Чи дійсно батьки люблять молодших дітей більше, ніж старших?

Сімейні справи | 01:20, 24.10.2025

Зазвичай між братами та сестрами виникають суперечки, зокрема про те, кого з них батьки люблять більше. Тепер дослідження Школи сімейного життя (США), яке проводили під керівництвом професора Алекса Дженсена, виявило, що батьківський фаворитизм може

Сурогатні матері мають на 40% більший ризик розвитку психічних захворювань

Плануємо дитину | 19:40, 23.10.2025

Сурогатні матері мають більший ризик виникнення психічних захворювань під час та після вагітності, ніж жінки, які виношують власних дітей. Таких висновків дійшли канадські вчені у дослідженні, опублікованому в науковому журналі Jama Network Open.

Чому сімейні пари часто мають однакові психічні діагнози?

Сімейні справи | 18:30, 23.10.2025

Люди із психічними розладами частіше одружуються та створюють сім’ї з партнерами, які мають такий самий діагноз або схожі проблеми зі здоров’ям. І ця закономірність спостерігається в різних культурах та поколіннях.

Як нерівність у суспільстві впливає на мозок і психіку дітей?

Дитина | 22:30, 21.10.2025

Високий рівень соціальної нерівності в суспільстві може впливати структуру мозку в дітей і призвести до погіршення психічного здоров’я. Водночас ці зміни не залежать від добробуту їхніх власних сімей. Про це йдеться у новому дослідженні вчених з Вели

Чому насправді жінки мають довшу тривалість життя, ніж чоловіки?

Сімейні справи | 21:30, 21.10.2025

Ця закономірність працює і для жінок, і для чоловіків у більшості країн та історичних періодах. Вчені пояснюють: причини різниці у тривалості життя вкорінені в еволюційній історії і важливу роль для тенденції відіграють стратегії спарювання.