Дивимось з дитиною. Мультфільм Зимівля звірів (ВІДЕО)

Ми продовжуємо цикл мультфільмів, котрі дорослі можуть переглянути разом з дітьми.

В одного ледачого й злого хазяїна був віл. Роботящий віл був, багато роботи всякої робив, а вола за все це в холодній повітці держали й харчі погані давали йому.

Прийшла зима люта: стужа, холод, голод.

– Покину я хазяїна, піду світ за очі... Гірше не буде, – і покинув віл хазяїна.

Йде віл, іде, а назустріч йому – баран.

– Куди, баране, йдеш? – питає віл.

– Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю, – каже йому баран.

– Ходімо зо мною – веселіше буде.

От і пішли вони вдвох. Ідуть вони, йдуть, а назустріч їм свиня снігом бреде, рохкає.

– Куди, клаповуха, йдеш? – питає віл.

– Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю, – одказує свиня.

– Ходімо з нами – веселіше буде.

Всі гуртом далі йдуть, а назустріч їм – гусак.

Іде гусак, з боку на бік перевалюється, сам до себе говорить.

– Куди, гусаче, йдеш? – питає віл.

– Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю, – одказує гусак.

– Ну, ходімо з нами – веселіше буде.

От і гусак пішов з ними. Ідуть вони, йдуть, а назустріч їм – півник-співунець, червоний гребінець, поважно так ступає, «ку-ку-рі-ку» своє виспівує.

– Куди, півнику, йдеш?

– Від зими лютої тікаю, літа красного шукаю! – одказує півник-співунець.

– Ходімо з нами – веселіше буде.

Ідуть вони всі вкупі. Вечоріє, а мороз розлютувався, аж кусає. Віл і каже:

– Давайте, друзі, хату шукати.

– Мені тая хата не потрібна: в мене кожух теплий, – баран каже.

– І я морозу не боюся, – свиня каже, – я в землю зариюся.

– А нас пух буде гріти, – кажуть гусак з півнем.

Довелося одному волові йти. Бродив він, блудив у лісі, аж раптом дивиться – стоїть в гущавині хатина, а коло неї ще й стіжок сіна. Зажив тоді собі віл, приспівуючи: в теплі, в добрі – їжа волові смачна й хатина тепла.

А то раз вранці, на світанку, чує віл – хтось стукає. Відчинив він двері, а коло дверей стоїть баран, змерз, аж тіло труситься.

– Пусти, брате, погрітися.

– А ти ж казав, що в тебе кожух теплий... Не пущу!

– А коли не пустиш – я рогами колоду в стіні виверну, однаково не поможеться тобі: змерзнеш тоді.

Подумав віл, подумав, та й пустив барана.

А пізніше трохи й свиня придибала до вола.

– Пусти, брате, погрітися,

– Ні, не пущу. Ти в землю зариєшся та й так перезимуєш.

– А як не пустиш, то я рилом усі шули твоєї хатини підрию, а жити тоді в хатині, ясно, не можна буде.

Що його вдієш? Жаль волові хатини – пустив він і свиню.

Минуло небагато часу – плентаються до вола, мов ті старці, гусак з півнем.

– Пусти, братику, погрітися.

– Не пущу. Вас пух гріє.

– А як не пустиш, – каже гусак, – я увесь мох у стінах твоєї хатини повищипую.

– А я, – каже півень, – усю стелю на горищі згребу ногами. Не жити тобі в хатині: змерзнеш.

Що його робити волові? Пустив він до хатини й гусака з півнем.

Стали тоді жити вони всі вкупі.

Бігла собі, поживи шукаючи, повз хатину лисиця. Чує – півень пісні виспівує. Забажалося лисичці півнячого м'ясця посмакувати, та як його дістати? Пішла тоді лисиця на хитрощі, побігла до ведмедя й до вовка та й каже їм:

– Знайшла я вам, друзі мої дорогі, славну поживу: тобі, ведмедю, – ситого бугая, тобі, вовче, хорошого барана, а собі – доброго півня.

– Гаразд, кумасю, – одказують ведмідь з вовком, – ми твоєї послуги ніколи не забудемо.

Повела лисиця звірів до хатини. Ведмідь тоді й каже вовкові:

– Ти йди вперед.

А вовк одказує йому:

– Ні, ти, ведмедю, більшу силу за мене маєш, тобі треба йти вперед.

– Ну, гаразд, – погодився ведмідь.

Подивився віл у вікно й побачив: до хатини звірі йдуть... Перелякався баран, перелякалася свиня, перелякалися гусак з півнем. Що його робити? А віл тоді й каже:

– Не бійтеся, друзі, нічого. Живемо ми з вами тепер добре, не голодні, й тепло нам. А все це тому, що живемо ми в дружбі великій, один одному допомагаємо, з біди дружка дружку виручаємо. Давайте ж і зараз спільно, як друзі, бити наших ворогів.

– Згода, погоджуємось, – загукали всі.

Сказали – зробили.

Тільки-но ведмідь підійшов до дверей, а віл, баран, свиня й гусак як вискочать з хатини... Не вспів ведмідь й на задні лапи сп'ястися, як віл придавив його до стіни рогами, а баран на всю силу, з розгону, почав бити його своїм лобом. Свиня, часу не гаючи, розпочала шматувати ведмедя своїми іклами й рилом, а гусак теж задніх не пасе, товариство підтримує: клює ведмедя своїм міцним дзьобом.

Півень вилетів на двері та на всю силу як загорлає: «Ку-ку-рі-ку!..»

Вовкові здалося, що півень кричить: «За-рі-жу-у-у-!» Перелякався вовк та й кинувся тікати. А лисичка ще раніше за вовка втекла.

Насилу-насилу ведмідь вирвався – доброї прочуханки дали дружні звірі.

А віл, баран, свиня й гусак з півнем стали знову спокійно собі жити та поживати в хатині

Цікаво також:

Новини по темі

Мультфільм Моя маленька поні. Понівіль має талант (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 23.11.2024

Багато хто пробує свої сили на шоу талантів.

Мультфільм Моя маленька поні. Майстер погляду (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 22.11.2024

В темному лісі всіляке може трапитися.

Мультфільм Моя маленька поні. Звукова веселка (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 21.11.2024

Завжди хочеться виглядати якомога краще.

Мультфільм Моя маленька поні. Інтуїція Пінкі Пай (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 20.11.2024

Інколи на неї справді варто покладатися.

Мультфільм Моя маленька поні. Вбрання для тріумфу (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 19.11.2024

Дуже важко догодити всім.

Мультфільм Моя маленька поні. Осіннє змагання (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 18.11.2024

Головне, щоб змагання не стало на заваді дружбі.

Мультфільм Моя маленька поні. В очікуванні відзнак (ВІДЕО)

Відео | 22:00, 17.11.2024

Якщо в когось є відзнака, а в тебе - ні, то дуже хочеться її отримати.

Коментарі до новини

Додати коментар до публікації

Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  

Код:


Введіть код: