У чому небезпека?
У своєму бажанні захистити дитину та зробити її життя щасливим, ми часто забуваємо, що життєвий шлях крихітки — це її власний шлях. Але нам так приємно переживати за незгоди малюка, радості, надихати та спрямовувати його, що зовсім забуваємо про власний шлях. Адже, окрім мами, кожна з нас іще і жінка, дружина, колега, донька.
Важливо не пропустити той час, коли у певний момент розвитку дитина почне відокремлювати себе від «ми» (я і мама) до «я». Зазвичай це відбувається у віці 2,5–3 роки. «Ні, не йди туди!», «Обережно, не чіпай це!», «Нумо краще я це зроблю!» — такими словами ми позбавляємо дитину можливості навчитися бути самостійною та відповідати за свої вчинки.
Звикнувши до того, що мама завжди перебуває поруч, завжди все розв’яже, завжди захистить, дитина припинить навіть намагатися зробити щось самостійно. І це може залишитися із нею навіть у дорослому віці.
Чому мамі так важко відпустити дитину?
- Страх. Ми боїмося, що дитину скривдять, вдарять. Що з нею може щось статися. Що вона накоїть дурниць. Це знову таки бажання жити життям дитини. Навіть якщо вона припуститься помилки, то повинна через неї пройти. Ваше завдання у такій ситуації: підтримувати дитину в тій формі, що їй буде потрібна.
- Втрата впливу. Так, коли малюк ще зовсім маленький, нам легко скерувати його дії завдяки батьківському авторитету. Але із дорослішанням цей вплив слабшатиме. Дитина діятиме дедалі самостійніше, робитиме саме так, як хочеться їй. Що із цим вдіяти? Прислухатися до дитини, змінювати модель виховання відповідно до віку, підтримувати.
- Відчуття власної затребуваності. Дитина — людина, якій ви постійно потрібні. Навіть якщо ви не стримаєтеся та нагримаєте на неї, вона однаково вас потребуватиме. Тож часто ми не відпускаємо дитину, бо внутрішньо намагаємося задовольнити власні потреби. Можливо, час попрацювати із власними почуттями?
- Аргумент для виправдань. «Мені ніколи займатися собою, я завжди з дитиною!», «У мене бракує часу, адже у мене дитина!», «Робота? Хобі? Та ви що! У мене ж дитина!». Так, сперечатися не будемо, дитина дійсно потребує багато нашого часу. Та чи шукали ви можливості, аби знайти хоча б годинку на саму себе? Ні? Тоді це просто виправдання.
Коли ж настане час відпустити?
Узагалі, що ми маємо на увазі під словами «відпустити дитину»? Ні, це не коли ви залишаєте 5-річну дитину одну вдома на цілий день. Це про психологічну готовність усвідомити той факт, що дитина — окрема особистість. Ми даруємо їй життя не для того, аби задовольнити свої потреби чи розв’язати якусь життєву ситуацію. Ми даруємо їй життя, аби вона жила і була щасливою.
Чим дорослішою стає дитина, тим більше вона потребує особистої свободи та простору. Тож дозвольте їй це. А щоб зайві страхи та негативні думки не змушували вас відчувати дискомфорт, згадайте про власні бажання, мрії та мету. Можливо, час нарешті піти на курси малювання? Наповнюйте власні ресурси, тоді не лише ви почуватиметеся щасливою, але і маленька людина, яка ще тільки вчиться жити у цьому світі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: самостійна дитина, дозволити дитині бути самостійною
Цікаво також:
Новини по темі
Міфи про волосся новонародженого
Немовля | 07:40, 21.11.2024
6 речей, через які дарма хвилюються батьки немовлят
Сімейні справи | 06:20, 21.11.2024
Медики розповіли, чому немовля має спати тільки на спині
Немовля | 00:30, 21.11.2024
5 продуктів, які вбивають здоров'я дитини
Харчування | 14:50, 20.11.2024
Чи можна годувати грудьми чужу дитину?
Мама | 12:10, 20.11.2024
Як вкласти дитину спати вдень?
Дитина | 10:30, 20.11.2024
Чому дитина стає некерованою?
Дитина | 12:10, 19.11.2024