Чому розумні люди ніколи не ображаються?

Бути ображеним - недобре, в першу чергу, для того, хто ображається. Адже стреси, нерви псують наше здоров'я. А ось тим, на кого ви ображені, може бути зовсім байдуже до вас і вашого стану. Тоді питання: навіщо вам це (носити в собі образу, обдумувати все сотню разів)?

е почуття ніби стискає людину в лещатах, «висмоктує» всі сили і не дозволяє знайти рішення проблем.

Ми вважаємо, що почуття образи — така ж проблема, як і будь-яка інша. А значить, з цим почуттям потрібно боротися. Але як?

Для початку потрібно розібратися, чому люди ображаються. Ви ж не ображаєтеся на собаку за гавкіт або на кішку за нявкання? Чому ж ображатися на людей за те, що вони такі, які є?

Всьому виною — ваші власні невиправдані очікування: ви очікуєте від людей одне, а вони роблять зовсім інше.

Ви очікуєте від дружини розуміння того, що ви втомилися на роботі і не можете полагодити цей стілець прямо зараз… Натомість вона влаштовує скандал про те, що стілець лежить без ніжки вже півроку.

Ви очікуєте, що чоловік завжди буде пам’ятати день вашого знайомства… Але ображаєтеся, коли не отримуєте від нього подарунок на річницю.

Ви очікуєте розуміння і поради від батьків, коли розповідаєте їм про труднощі виховання ваших дітей… Натомість вони знизують плечима і заявляють, що ви самі винні, або що вони натерпілися від вас і не такого.

Ви розраховуєте на допомогу друзів, але вони стверджують, що ваші проблеми — дурниця порівняно з їхніми власними.
Ви очікуєте від дітей подяки за свої зусилля і любов, а отримуєте у відповідь все нові забаганки, капризи і звинувачення в нерозумінні сучасного життя.

Ви, зрештою, чекаєте, що вас просто всі залишать у спокої — але і тут ні…

Розчарування від нездійснених надій супроводжує життя кожної людини.

Причому, чим більше ви сподіваєтеся на когось, тим сильніше буде відчуття образи. Чим яскравіше ви уявляєте реакцію іншої людини, тим сильніше ви в ній розчаровані, якщо вона надійде не так, як ви собі придумали.

І це теж має свою причину. Адже нас виховують в атмосфері того, що ми завжди щось винні.

В дитинстві ми повинні добре себе вести, слухатися батьків і вчитися на «відмінно».

Потім до цього додаються інші зобов’язання: жінки повинні вийти заміж і народити дітей, чоловіки повинні влаштуватися на хорошу роботу і багато заробляти.

Коли вони стають батьками, то повинні виростити і виховати розумних і красивих дітей…

І таких «повинні» накопичується все більше.

З віком людина поступово приходить до такої думки:

«Раз я всім навколо повинен, значить і мені всі навколо повинні. Хоча б через те, що я намагаюся прожити це життя гідно і з повагою ставлюся до оточуючих (принаймні, мені так здається)».

Ось звідси і народжуються невиправдані очікування.

А потім, коли життя обставляє все зовсім не так, як ви очікували, ви ображаєтеся і розчаровуєтеся.

Це ми до чого… Справа в тому, що причини образ потрібно шукати не зовні, а всередині себе. Тому що зовні ви нічого не знайдете. Зате поки будете шукати — звинувачувати всіх навколо, влаштовувати скандали, мучити себе і близьких — зробите боляче самі собі. Тобто, ображаючись, ви хочете, щоб хтось інший зрозумів і вирішив вашу проблему.

Але це неможливо! Інша людина не може «влізти» до вас в голову і зрозуміти, чому ж вам боляче і що їй треба робити, щоб цю біль вгамувати. Тому впоратися з вашою образою і причиною здатні тільки ви самі.

Ще раз!

Коли ви ображаєтеся, то завдаєте біль самі собі, тому що очікуєте від іншої людини отримати ту допомогу, яку ви повинні надати собі самостійно.

Самостійно!

Ось притча, яка пояснить цю думку краще будь-яких незрозумілих промов:

«У одного духовного вчителя був учень. Одного разу він сказав своєму вчителю:

— Майстер, я давно навчаюся у тебе і знаю, що ти збагнув Божественну мудрість. Ти завжди спокійний, у тебе завжди гарний настрій, ти ні на кого не ображаєшся і не злишся. Я теж хочу бути як ти. Навчи мене!

— Добре. Принеси картоплю і мішок.

Коли учень зробив це, вчитель продовжив:

— Якщо ти образишся або розлютишся на когось, нацарапай його ім’я на картоплині і кинь її в мішок.

— Зрозуміло, а далі що робити? — здивовано запитав учень.

— Завжди носи мішок з собою і додавай в нього картоплю всякий раз, коли хтось тебе розсердить або образить.

— Добре, — відповів учень.

Минуло кілька місяців. Учень робив все, як велів вчитель, тому його мішок постійно тяжчав. Крім того, перші картоплини почали гнити і погано пахнути. Так що учень прийшов до вчителя і запитав:

— Учитель, я втомився тягати за собою цей смердючий важкий мішок. Прошу тебе, дай мені інше завдання!

Мудрий учитель посміхнувся і відповів:

— А хіба у себе на душі ти носиш не таку саму смердючу тяжкість з образ і злості на інших людей?

Як тільки ти ображаєшся, на твою душу опускається важкий камінь, а ти навіть не помічаєш цього.

Поступово число цих каменів зростає. Уразливість стає звичкою, звичка формує характер, а характер породжує погані смердючі вади.

Поки ти носив цей мішок, ти побачив, як все це виглядає з боку.

Образа сидить тільки в твоїй голові. Навчися звільняти голову від цієї гнилі — і станеш щасливою людиною.

І сподіваюся, що наступного разу ти задумаєшся, чи потрібен тобі ще один смердючий мішок на горбу…»

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати

Вплив матері на жіночий вибір материнства

Мама | 06:30, 12.02.2026

Дитинство — це не лише колискова й запах маминих рук. Це також слова, які болять десятиліттями, тиша, яка лякає більше за крик, і досвід, який формує фундамент рішень на все життя. Особливо — рішень, пов’язаних із материнством.

Чому сини виростають чужими: типові батьківські промахи

Сімейні справи | 00:30, 12.02.2026

Виховання хлопчика — справа тонка. Ще з малих років він починає формувати уявлення про силу, відповідальність, емоції, стосунки та себе самого. Часто саме батьки, маючи найкращі наміри, припускаються типових помилок, які можуть залишити слід на все ж

Секрети мирного діалогу з підлітком

Школярі | 08:30, 11.02.2026

Підлітковий вік — період стрімких змін, коли дитина шукає себе, тестує межі та прагне незалежності. У цей час батьки часто стикаються з незрозумілою поведінкою, замкнутістю або протестом. Як не зруйнувати зв’язок із дитиною? Як зберегти мир і взаємор