Стокгольмський синдром: чому він знайомий багатьом українцям?

Adoption
Date
  • 255 Переглядів
Стокгольмський синдром є специфічним проявом синдрому жертви, який характеризується відчуттям безпорадності та небажанням брати відповідальність за те, що відбувається. Це наслідок захисного механізму, відомого як реактивне утворення.

0242_4.jpg (34.8 Kb)


Подібні ситуації виникають, коли стосунки стають небезпечними та здаються безвихідними – для збереження психічного здоров'я і життя жертва не може дозволити собі агресивні реакції. В таких умовах більш доцільною стає стратегія примикання до агресора, що дозволяє уникнути конфлікту.

Позиція, яка є протилежною агресору, стає неприйнятною та лякаючою, створюючи безліч травматичних і енергозатратних обставин. В результаті психіка прагне знайти спосіб знизити напруження, і оскільки цей захисний механізм критично важливий для виживання, він швидко закріплюється.

Етапи формування синдрому:

1. Емоційний шок. Насильство призводить до стресу або навіть шоку.
2. Депривація. Жертва проводить багато часу з агресором, іноді в умовах ізоляції.
3. Імпринтинг. За аналогією з тим, як новонароджені діти формують прив’язаність до матері, дорослі можуть також почати відчувати тепло до того, хто виявляє до них турботу після сильного стресу.
4. Жорсткі умови та зовнішня загроза. Життя жертви залежить від рішень агресора, що змушує її підкорятися. При цьому над агресором можуть нависати загрози ззовні – від правозахисних організацій до правоохоронних органів. З часом жертва починає сприймати проблеми агресора як свої власні, що сприяє розвитку співчуття.
5. Незавершений гештальт. Навіть після виходу з деструктивних стосунків постраждалі можуть відчувати симпатію до своїх агресорів.

Основною причиною виникнення стокгольмського синдрому є креативна адаптація психіки до складних умов. Цей процес може відбуватися як у ситуації захоплення заручників, так і в ході виховання. Наприклад, якщо дитина виростає в сім'ї, де спілкування відбувається через насильство, їй доводиться адаптуватися до такої моделі поведінки.

Симптоми стокгольмського синдрому

Деякі прояви цього синдрому нагадують ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР):

- недовіра;
- відчуття нереальності того, що відбувається;
- спогади, що виникають у вигляді флешбеків;
- втрата здатності отримувати задоволення від звичних справ та подій;
- підвищена дратівливість;
- нічні кошмари;
- труднощі з концентрацією.

Крім того, стокгольмський синдром має свої характерні ознаки:

- відмова від звільнення;
- негативні почуття до друзів, родини чи представників влади, які намагаються звільнити людину з полону;
- виникнення емоційної прив'язаності до захоплювача і підтримка його дій.

Оскільки відповідна агресія може бути небезпечною, а страх стає нестерпним, людина в такій залежності намагається придушити свої емоції та перенести їх на "безпечних" людей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


    Теги: стокгольмський синдром


    Система Orphus

    Цікаво також:


    Новини по темі

    Виявляється, вони проживуть довше за старше покоління, тому що уникають стресових ситуацій і не працюють 24/7.

    Зумери здобули перемогу в черговому протистоянні з мілініалами

    Психологія | 07:30, 27.05.2026

    Виявляється, вони проживуть довше за старше покоління, тому що уникають стресових ситуацій і не працюють 24/7.

    Комп'ютерні ігри вбивають лібідо та шкодять стосункам – попереджають психологи.

    Комп'ютерні ігри вбивають лібідо та шкодять стосункам

    Сімейні справи | 00:30, 27.05.2026

    Комп'ютерні ігри вбивають лібідо та шкодять стосункам – попереджають психологи.

    Деякі психологи вважають, що проста звичка - спокійно посидіти з чашкою кави і нічого не робити - може бути важливою частиною відновлення психіки.

    Найпопулярніше хобі жінок - пити каву і нічого не робити

    Мама | 06:30, 26.05.2026

    Деякі психологи вважають, що проста звичка - спокійно посидіти з чашкою кави і нічого не робити - може бути важливою частиною відновлення психіки.

    Наша нервова система чутливо реагує на ніжні дотики - але лише тоді, коли вони взаємні та бажані.

    Стискання сідниць партнера допомагає знизити стрес

    Психологія | 01:20, 26.05.2026

    Наша нервова система чутливо реагує на ніжні дотики - але лише тоді, коли вони взаємні та бажані.

    Дані, опубліковані в Journal of Personality and Social Psychology, показують: подібні реакції часто пов’язані з тривожний тип прив’язаності, а не з «п

    Люди, які легко дратуються через дрібниці, люблять свого партнера сильніше

    Психологія | 00:30, 26.05.2026

    Дані, опубліковані в Journal of Personality and Social Psychology, показують: подібні реакції часто пов’язані з тривожний тип прив’язаності, а не з «поганим характером».

    Ідея «тихих» стосунків часто плутається зі здоровими. Нас вчать, що кохання - це коли спокійно, без конфліктів і зайвих розмов. Але реальність складні

    Той, хто в парі намагається усе з'ясувати в стосунках, - найбільш психологічно здоровий партнер

    Сімейні справи | 01:20, 25.05.2026

    Ідея «тихих» стосунків часто плутається зі здоровими. Нас вчать, що кохання - це коли спокійно, без конфліктів і зайвих розмов. Але реальність складніша. Там, де немає емоцій, часто немає і контакту. Мовчання може бути не ознакою зрілості, а формою у

    Нічні розмови дарують відчуття безпеки та приватності. Вночі знижується активність мозку, відповідальна за стрес і самоконтроль, тому люди стають біль

    Пари, які спілкуються вночі, набагато сильніше зближуються

    Сімейні справи | 00:30, 25.05.2026

    Нічні розмови дарують відчуття безпеки та приватності. Вночі знижується активність мозку, відповідальна за стрес і самоконтроль, тому люди стають більш щирими. Відкритість у цей час стимулює вироблення окситоцину, що сприяє глибокій емоційній прив'яз

    Коментарі до новини