При цьому діти не хочуть бігти чи рятуватися, вони хочуть почуватися захищеними. І чим сильніша стресова ситуація, тим більше малюк відчуває потребу підтримувати прив’язаність, і це природно.
Саме тому дитині потрібно, щоб увесь перший час її життя поруч був дорослий — тоді малюку спокійно, навіть коли падають бомби.
Дитина не може бути спокійною і щасливою, добре рости і розвиватися, якщо дорослого поруч немає або стосунки з ним під загрозою.
Це відбувається тому, що емоційний мозок дитини тісно пов’язаний емоційним мозком батьків, цей зв’язок схожий на телепатичний. Без дорослого або з порушеним зв’язком малеча не розуміє, як реагувати на події.
Дитина залежна від настрою батьків, вона миттєво заряджається тими ж почуттями. Якщо в стресовій ситуації дорослий спокійний, то такою буде дитина і навпаки.
е стосується й інших емоцій. Доки основний суб’єкт прив’язаності, тобто мама чи тато, страждають і їм погано, дитина не зможе нормально розвиватися і теж буде нещасною.
Отже, поведінка дитини — лише наслідок стосунків та поведінки батьків.
Найголовніше, що необхідно дати дитині — впевненість, що дорослий її любить, пам’ятає про неї, в нього можна попросити допомоги та він завжди на боці малечі.
Час від часу, особливо після певного негативного впливу зовнішніх факторів, у дитини може виникнути інша, не зовсім здорова, прив’язаність до батьків. Є три типи такої прив’язаності:
Негативна або невротична прив’язаність
Зрозуміти, що у дитини такий тип прив’язаності, можна за ознаками в її поведінці. Вона постійно потребує, навіть вимагає, уваги дорослого, не може зачекати, доки він зайде в зручне місце або завершить свої справи.
Якщо дорослий ігноруватиме таку поведінку, може виникнути істерика.
Все тому, що дитина перебуває в стані внутрішньої тривоги й намагається привернути будь-яку увагу дорослого: емоційно забарвлене спілкування, покарання тощо.
Амбівалентна прив’язаність
Дитина постійно демонструє подвійне ставлення до дорослого. Часом вона слухняна, лагідна й добра, а часом — грубіянить та провокує на сильні емоції.
У такому разі малюк намагається перевірити: дорослий любить її по-справжньому чи тільки вдає?
На жаль, компромісів у таких стосунках досягти не вдасться, адже дитина й сама не може пояснити свою поведінку і страждає від неї.
Уникаюча прив’язаність
Основне кредо такої дитини — нікому не можна довіряти, тільки бути самому. Відповідно, поведінка буде відсторонена та замкнена від будь-яких стосунків.
Таке трапляється через певну подію, в якій очікування дитини або обіцяне їй не справдилося. Малеча просто боїться пережити біль утрати, зраду чи обман знову.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина постійно вимагає уваги
Цікаво також:
Новини по темі
Шанси розлучитися менші: Фахівці назвали ідеальний вік для одруження
Весілля | 11:20, 15.05.2024
Вчені розповіли, чому насправді протилежності не притягуються
Сімейні справи | 08:30, 15.05.2024
Чому сучасні пари все рідше офіційно оформляють свої стосунки?
Сімейні справи | 01:20, 15.05.2024
Як подати заяву на реєстрацію шлюбу через Дію
Сімейні справи | 11:20, 14.05.2024
Усиновлення в Україні стане простішим
Сімейні справи | 10:30, 13.05.2024
Чому суспільство так тисне на жінок з народженням дітей?
Плануємо дитину | 17:30, 12.05.2024
Які пільги належать багатодітній сім'ї
Сімейні справи | 15:30, 12.05.2024