Нерідко батьки навіть з найкращими намірами бувають щедрими на оціночні судження та критику своїх дітей. Але замість очікуваних результатів, вони отримують протилежний ефект: знижують самооцінку дитини та демотивують. Критика може знецінити дитячі досягнення, потенціал й звести нанівець відчуття власної важливості та унікальності.
Критика — це завжди негативна оцінка. Коли ми критикуємо інших, ми ніби знаходимося зверху, вище, позиції співбесідників нерівні. Дитина і так за віковою ієрархією перебуває нижче.
"Тож коли вона чує негативну оцінку своїх особистісних якостей, поведінки, зовнішності, її психіка зчитує: "Мене не люблять", "Я гірша за всіх…", – розповідає Руслана Мороз.
Альтернативою критиці може бути зворотний зв’язок — це безоціночна інформація про те, чого дитина може не помічати або не знати, оскільки не має достатнього життєвого досвіду. Це інформація для опрацювання, розширення світогляду, для того, щоб дитина інтегрувала у своє життя нові знання.
Це радше пропозиція звернути на щось увагу. Психологиня наголошує: навіть наводити переконливі аргументи дорослі повинні з повагою до особистості дитини.
Це не означає, що можна пропускати небезпечні чи некорисні пустощі. Але звертати увагу на те, що бажано виправити, слід так, щоб розділяти поведінку й особистість дитини: "Я тебе люблю і приймаю тебе як особистість, але не приймаю таку твою поведінку".
Коли батьки кажуть: "Оце ти неохайна", або "Чому ти така непунктуальна?", то очікують, що дитина виправиться. Але негативна оцінка особистості дитини "підрізає крила", не дає можливості розкрити потенціал, розвиватися, зростати, знищує віру у свої можливості.
Крім того, додає фахівчиня, якщо дитину надто критикувати, можливі і психологічні наслідки:
Працюючи з підлітками, психологи часто (особливо зараз) стикаються зі скаргами на психічні порушення: розлади харчової поведінки, суїцидальна поведінка, відсутність мотивації до навчання, негативне бачення свого майбутнього та багато інших проявів.
"Булінг у навчальному закладі, до речі, теж у своїй основі має негативні висловлювання чи неприйняття особистості дитини рідними, насамперед батьками", — каже Руслана Мороз.
Які фрази не можна говорити дитині:
Психологиня впевнена: будь-яку шкідливу оціночну репліку можна замінити більш екологічною. Вона наводить кілька прикладів:
Ти такий бруднуля, не можеш їсти охайно, щоб не замазюкатись!
Замість цього можна сказати: “Я знаю, що ти можеш їсти більш акуратно, можна скористатися серветкою”.
Ти такий лінивий! Скільки можна сидіти в телефоні замість того, щоб робити уроки?
Спробуй помітити успіхи дитини в навчанні/спорті/іншій діяльності й акцентувати на них увагу: “Час, витрачений на це, допоміг упоратися з важкою контрольною/дав чудові результати у спорті/яка неймовірна картина вийшла”.
У тебе завжди безлад у кімнаті! Усі речі розкидані, неможливо зайти!
Краще висловити своє незадоволення так: “Я бачу, що кімната ще неприбрана, і мене це засмучує. Для мене важливо, щоб у квартирі було чисто”.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: батьки і діти, виховання дітей
Цікаво також:
Новини по темі
Україна має рекорд. Найдовший період перебування разом пари, закутої в ланцюг
Сімейні справи | 23:00, 11.05.2024
Інтим: скільки ним потрібно займатись, щоб бути щасливими в стосунках?
Секс | 11:20, 11.05.2024
5 ознак токсичних стосунків
Сімейні справи | 00:30, 10.05.2024
Як правильно розвивати емоції дитини?
Сімейні справи | 14:50, 09.05.2024
6 токсичних моделей поведінки, яких не усвідомлюють батьки
Сімейні справи | 11:20, 09.05.2024
Гіперопіка батьків робить дітей нещасними - психологи
Сімейні справи | 10:30, 08.05.2024
Чи справді діти є відображенням своїх батьків?
Сімейні справи | 09:30, 08.05.2024