Як легко і без скандалів привчити дитину до порядку

Дитина — 17 липня 2021 — galina_stakhiv Переглядів: 1347

Поділитись:

Кожен з батьків рано чи пізно стикається з такими проблемами, як вперте небажання дитини прибирати за собою іграшки, їсти овочі і вчасно лягати спати. Спроби умовити або змусити дитину підтримувати порядок і дотримуватися режиму дня часом закінчуються криком і сльозами, так що і батьки, і діти відчувають себе не кращим чином.

8845_11.jpg (35.94 Kb)

[TWIG][/TWIG]
Але більшості неприємностей можна уникнути, якщо вдатися до допомоги реверсивної психології (психології від зворотного). Наприклад, заборонити малюкові їсти «противну» кашу замість того, щоб йому її нав’язувати. Як відомо, заборонений плід солодкий, а тому ймовірно, що неприваблива, на відміну від солодощів і чіпсів, їжа незабаром стане однією з найулюбленіших у маленького впертюха.

Саме про такі методах розповіли користувачі, які або самі з успіхом застосовують їх у вихованні своїх дітей, або пам’ятають, як це робили їхні власні мами і тата.

Ми вибрали кілька простих, але ефективних порад, які допоможуть батькам впоратися з дитячою впертістю, не підвищуючи при цьому голос. Але пам’ятайте, що сильно захоплюватися подібними методами не варто: це все-таки свого роду маніпуляція. Використовуйте їх час від часу і тільки в тих ситуаціях, коли це насправді необхідно.

У моєї мами була подруга, яка клала овочі на свою тарілку, але не давала їх дітям. Коли вони просили її поділитися, та ухильно відповідала: «Це їжа для дорослих. Але, мабуть, я можу дати тобі трохи». Її діти виросли з любов’ю до овочів. А я сиділа за столом по 3 години, втупившись на тарілку з бридкою цвітною капустою, яку я відмовлялася їсти.

Одну з моїх кращих подруг в дитинстві за погану поведінку позбавляли не солодкого, а салату. В результаті вона полюбила салат і намагалася з’їсти його як можна більше в шкільній їдальні. Цікавий збіг: її чоловіка в дитинстві карали забороною на читання, і це мало схожий ефект.

Мама дозволяла мені їсти цукерки перед супом, але купувала тільки ті цукерки, які я не любила. Після кількох разів я перестала просити цукерки і почала сама їсти суп. Все це звучить досить невинно, але повірте, мені довелося постраждати

Двічі на рік я дозволяю дітям їсти все, що їм завгодно, і робити все, що вони захочуть. Зазвичай, це закінчувалося тим, що вони з’їдали гору шкідливої їжі. Перші 3 рази вони так об’їдалися, що їх потім рвало. Зате тепер вони набагато краще контролюють себе і вибирають корисні ласощі замість величезної кількості шкідливих.

У дитинстві я відмовлялася вставати вранці. Тоді мама сказала, що ми повинні розіграти тата, щоб він повірив, ніби я ще сплю. Вона попросила мене одягнутися, сховатися під ковдрою і прикинутися сплячою. Коли тато прийде мене будити, я його «обману», адже насправді я давно вже одяглася. Цей трюк спрацьовував протягом декількох років, і я ні про що не підозрювала. Тепер, дивлячись в минуле, мені більш ніж очевидно, що мої батьки просто хотіли, щоб я зібралася в школу без сперечань.

Мій тато влаштовував для нас гру, в якій потрібно було складати і сортувати за кольорами випрану білизну. Вигравав той, хто склав більше всіх. Сам тато не виграв в цій грі жодного разу.

Я не знаю, чи можна віднести це до реверсивної психології або ж це міра, прийнята від відчаю і втоми. Ми стояли в черзі до каси в продуктовому магазині. Дитині було 3 роки, у неї почалася істерика, яка закінчилася катанням по підлозі. Я подивилася на неї зверху вниз і сказала (голосніше ніж зазвичай, але не переходячи на крик): «Де твоя мама? Нам потрібно знайти твою маму!» Вона була в жаху і подиві, адже її мама – це я. Але істерика тут же припинилася, і ми обнялися.

Мій син не хотів прибирати свої іграшки. Але при цьому він любить завдання на час і обожнює змагатися. Я пропонував синові прибрати спочатку червоні іграшки якомога швидше. Потім блакитні. Потім зелені, і так далі. У підсумку все було прибрано.

Моя мама змусила мене вивчити іспанську, сказавши, що у мого брата це виходило краще, ніж у мене.

«Сперечаюся, що ти не зможеш…» Дві мої дитини терпіти не можуть тверджень про те, що вони чогось не можуть. Прохання типу: «Будь ласка, прибери свої іграшки», скоріш за все, буде проігнороване, але фраза: «Сперечаємося, що ти ні за що не зможеш прибрати всі ці іграшки в коробку» змушує їх наводити порядок зі швидкістю кулі. Прибирання закінчується тим, що вони тріумфально заявляють мені: «Бачиш, я ж казав(ла) тобі, що зможу!» – на що я зображую небувале здивування. Їм тільки 4 і 7, і я знаю, що не зможу завжди мотивувати їх подібним чином, але поки це працює безвідмовно.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.

дитина, навчити дитину прибирати