1. Якнайчастіше кажіть, що до вас можна прийти з будь-якою проблемою
Захищати дитину – це не завжди тікати та рятувати від смертельної небезпеки. Деколи дітям потрібні просто слова батьківської підтримки. Фраза “Я завжди з тобою, що б ти не накоїв” може виявитися саме тим, що допоможе дитині впоратися з будь-якими неприємностями.
Підтримуйте дитину в тому, що вона робить. Найгірше, що може статися, вона зробить помилку і прийде до вас за допомогою. Головне, дайте зрозуміти, що на цю допомогу дитина завжди може розраховувати. Поясніть, що перед батьками не треба відчувати страх і збентеження, адже ви найближчі люди, які не засуджуватимуть. Саме так можна розвинути взаємну довіру, а отже знати, що відбувається з дитиною.
Головне правило: ми не виносимо оціночних суджень, не судимо дитину, а повідомляємо якийсь об’єктивний факт. Таким чином, у батьків зменшуються шанси розгубити довіру і образити людину, що старалася, фразою «Ну і дурень!».
2. Говоріть відкрито про все, що вас турбує
Діти здаються завжди надто маленькими для серйозних розмов. Тільки потім настає момент, коли ви зважилися поговорити, наприклад, про секс. А виявилось, що все вже дізнались без вас. І так, мабуть, ви навіть ніколи не з’ясуйте, що саме розповіли дитині і які висновки вона із цього зробила. Або дізнаєтесь, коли доведеться мати справу з наслідками цих висновків. Тому краще все-таки випередити однокласників, друзів та інтернет.
Спочатку дитина повинна дізнатися про дозрівання, секс, кохання, взаємну згоду «абстрактно», поки що без емоцій. І бажано задовго до того, як все це почне з нею відбуватися.
Важливо, щоб розмова про секс була вільна від сорому. Не від нормального збентеження, а саме від сорому як «відчуття ненормальності, бруду, погані». І слова тут приблизно ті самі для хлопчиків і для дівчаток — як про задоволення, так і про безпеку.
3. Поважайте думку дитини, особисте життя та простір
Дитина вже почувається дорослою, але її чомусь все одно продовжують вважати маленькою. Так, батьки, як і раніше, повинні дбати, але навряд чи потрібно до 18 років стежити, чи почистила дитина зуби на ніч. Не кажучи вже про вимоги: приймати душ кожні два дні та не дружити з тією дівчинкою. Щоб дитині хотілося ділитися з вами своїми почуттями та проблемами, намагайтеся не критикувати її. Натомість — обговорюйте, питайте думку, пояснюйте, але пам’ятайте про особисті межі. І обов’язково стукайте перш ніж увійти.
У дитини підозрілі друзі: один зливається зі шпалерами, тому що весь у наколках, інша використовує у розмові одне слово “Йоу”. Жах! Коли батьки ставлять жорсткі умови з приводу непідходящої компанії, вони домагаються лише того, що їх обманюватимуть. Якщо вам не подобається дитяче коло спілкування, стратегія може бути лише одна: розібратися, чому підліток із ними спілкується, що він знаходить серед цих дітей. Пояснити дитині свою позицію, розповісти про своє занепокоєння, вислухати та визнати право дитини на альтернативну позицію.
4. Покажіть, що підтримаєте будь-який вибір, і не тиснутимете
Буває, що батьки самі не помічають, як підштовхують дитину до якогось вибору. Наприклад, стати третім вченим у сім’ї вчених. Але є речі, з якими дитина повинна сама розібратися, навіть якщо в 7 класі вона бачить себе хіміком, а в 11-му вирішила стати дизайнером. Головне, постарайтеся не починати щоранку із запитання: «А ти вже вирішив, куди поступати?» та підсовувати брошури з хімфаків. Дитина повинна знати, що б вона не вибрала, ви її підтримаєте і не засудите. Навіть якщо це технікум (чи нічого).
Якщо дитина до кінця 11 класу ще не визначилася, не робіть із цього трагедію. Не тисніть на сина чи дочку, які твердять: «не знаю…», «не вибрав…», «не розумію…», «мамо, не підривай мозок!». Нехай дівчинка піде попрацювати чи закінчить якісь курси. Повірте, життєвий досвід буде дуже цінний. Ось побачите, що року буде достатньо, щоб зробити правильний вибір.
5. Будьте завжди на боці дитини, що б не сталося
Але іноді діти дійсно потребують вашого захисту. Коли, наприклад, з дитиною в школі відбуваються речі набагато страшніші за трійку за рік, але вона боїться вам зізнатися. А якщо і зважується, у відповідь чує зовсім не те, що могло їй допомогти. Дитина зізналася, що її цькують у школі. Ви відповідаєте те, що самі чули неодноразово: “Не звертай увагу!” або “Мямля!”. Допомогло? Адже часом достатньо лише сказати «Дякую, що розповів мені. Ми обов’язково з цим розберемося».
Часто, стикаючись з буллінгом, батьки хочуть вирушити до кривдника та його батьків/директора/вчителя, влаштувати скандал або просто забрати дитину зі школи. Але важливо зрозуміти, що ситуацію, що склалася, треба обговорювати з дитиною. Тільки в цьому випадку з’являється шанс справді щось змінити. «Ти ні в чому не винен», «Давай подумаємо, що можна зробити», «Дякую, що поділився» — всі ці фрази допоможуть дитині зрозуміти, що вона не залишилася з проблемою віч-на-віч, і дадуть можливість відчути себе захищеною.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: батьки, мама, тато, дитина, любов до дітей
Цікаво також:
Новини по темі
Як батькам зрозуміти, що дитина почувається самотньою?
Психологія | 00:30, 20.01.2026
Навіщо привчати дитину допомагати батькам?
Виховання | 22:30, 19.01.2026
Колір маминого молока: про що він може розказати?
Післяпологовий період | 06:30, 19.01.2026
Чому діти не виявляють до вас поваги?
Дитина | 00:30, 19.01.2026
Як батьківська поблажливість шкодить дітям?
Сімейні справи | 19:30, 18.01.2026
Цікава правда про батьків, які звикли кричати на своїх дітей
Сімейні справи | 07:30, 18.01.2026
Дитяча мастурбація: як батькам правильно реагувати?
Секс | 06:30, 18.01.2026
