Навіщо батькам працювати над собою?

Adoption

Date: 09:00, 04.11.2021 | Категорія: Психологія [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

647 Переглядів

Ви не замислювалися, чому сьогодні батьки все частіше шукають відповіді на питання про виховання дітей у спеціалістів – психологів, дитячих психологів, психотерапевтів? Якщо об'єктивно подивитися на сучасне батьківство, то можна побачити суттєву різницю між вихованням дитини сьогодні та раніше, тридцять-сорок років тому.

9415_yak-batky-mozhut-dopomogty-dityam-u-navchanni-e17793568189.jpg (40.52 Kb)

9415_yak-batky-mozhut-dopomogty-dityam-u-navchanni-e17793568189.jpg (40.52 Kb)

Раніше під вихованням мався на увазі набір дій, кінцева мета яких - досягти від дитини повного послуху. Тут не вимагалося прояву ініціативи, не віталися спроби самовираження. Малюк мав бути «як усі» і за великим рахунком «не заважати» дорослим.

Сьогодні у батьків інший підхід до виховання. Вони вчаться «не заважати» формуванню особистості дитини та поєднувати це завдання із забезпеченням її безпеки, виявляючи турботу та вибудовуючи рамки, необхідні для життя в суспільстві. Завдання дуже непросте і складне насамперед тому, що самі батьки не мають досвіду такої взаємодії зі свого дитинства.

З появою дитини ми раптом усвідомлюємо, що насправді нічого не знаємо про виховання. Точніше, знаємо, як правильно і як має бути, але не розуміємо, як донести це до дитини без психологічного тиску. Де батькам взяти сили та терпіння, щоб самим зберегти душевну гармонію?

Виховувати дитину = виховувати себе?

Батькам щодня доводиться ухвалювати безліч рішень. Ми виступаємо до певної міри «вирішувачами»: щось забороняємо, а щось дозволяємо, допомагаємо дитині взаємодіяти з однолітками та іншими дорослими, іноді беремо на себе питання щодо вирішення конфліктів. Багато наших слів і дій спрямовані на обмеження дій дитини. Але виховання – це не лише заборони.

Більшість сучасного виховання становить пошук батьками внутрішніх ресурсів реалізації повноцінного батьківства. Що сьогодні ми розуміємо під словами батьківство та виховання?

По-перше, батьки прагнуть стати для своєї дитини надійною опорою. І це буває дуже непросто, якщо самі не мали такої опори в дитинстві. Рух вперед дається шляхом проб і дрібних кроків.

По-друге, слід навчити дитину повністю прийняттю себе. Вона має бути впевнена у собі та почуватися особистістю. І тут дорослі відразу стикаються з непростим завданням, тому що їм спочатку необхідно самим приймати дитину такою, якою вона є без будь-яких спроб її змінити і «переробити». Добре було б навчитися беззастережному прийняттю в дітей віком: вони приймають нас такими, які ми є, і люблять просто так. Діти так улаштовані, а дорослим треба вчитися цьому наново.

По-третє, треба вибудувати для дитини межі та правила взаємодії у соціумі. Особисті свободи не повинні порушувати свободи інших людей і навпаки. Без рамок не обійтися, і постає завдання їхньої розумної побудови.

Щоб успішно вирішувати ці завдання, батькам доводиться працювати з собою. Ми прагнемо розібратися з собою, своїми болючими точками та тригерами з дитинства, щоб не допустити тих самих помилок зі своєю дитиною. Ми намагаємося зрозуміти, чому так кричимо та агресивно реагуємо на дітей. Звідки цей біль, який сидить глибоко всередині, і як його залікувати, щоб не травмувати дитину.

Робота над собою – складний та тривалий процес, що потребує чималих зусиль. Щоб виробити власну лінію батьківської поведінки, психологи пропонують розпочати з техніки двох стільців.

Стільці можуть бути абстрактними, а можна спочатку для великої реалістичності використовувати реальні. На один стілець ви «садитимете» свій «Дитячий его-стан», а на інший – себе «Батька».

Сівши на «Дитячий» стілець, згадайте болісний епізод зі свого дитинства, коли ваші емоційні потреби не були задоволені. Пропустіть знову цю ситуацію через себе, щоб згадати почуття та емоції, які на той момент відчували.
Сфокусуйтеся на дитячому бажанні. Який саме емоційний відгук ви тоді хотіли отримати від своїх батьків?
Пересядьте на "Батьківський" стілець і проаналізуйте, який відгук у вас викликає озвучена потреба дитини. Сформулюйте відповідь з урахуванням своїх дитячих незадоволених емоційних потреб.
Знову сядьте не «Дитячий» стілець і дайте відповідь собі з позиції дитини: задовольнив би вас такий відгук батька? Вирішив би він вашу емоційну потребу?

Така практика навчить вас бачити справжні причини поведінки дитини, розуміти, якої підтримки вона шукає зараз. В результаті вдасться уникнути багатьох помилок, які могли б сформувати болючі точки в психоемоційному стані вашої дитини.

Робота батьків над собою насамперед стане запорукою успішного виховання дитини.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: