Знайшла історію дівчини, котра весь свій біль від втрати рідного батька несла щоденно по життю.
Варто прочитати перед тим, як вирішите піти з сім'ї...
Лист батькові.
Цей лист ти ніколи не прочитаєш. Тому що я його ніколи тобі не відправлю...
Чомусь прийнято вважати, що хлопчики відхід батька з сім'ї переживають набагато гостріше. А дівчатка... У них мами є. Я, напевно, неправильна дівчинка. Мені боляче думати про це до цих пір, хоч я і давно стала дорослою.
Ти пішов від нас з мамою, коли мені було п'ять. Цей шлюб і розлучення були не першими і, як показало майбутнє, не останніми в твоєму житті. Мама змогла тебе зрозуміти і пробачити, а я злилася і плакала. Від того, що інших дівчаток забирають із садку тати, садять їх на свої сильні плечі, гуляють з ними в парку. Але ось яка дивна штука. Ти ніколи і не був зразково-показовим батьком. У мене практично не залишилося ніяких спогадів дитинства, пов'язаних з тобою. Ми не ходили разом у гості і в цирк. Ти не бігав зі мною по лікарнях, якщо я раптом хворіла. І вже тим більше не проводив зі мною вечора безперервно за якоюсь цікавою грою або навчаючи чомусь новому. Навпаки, найчастіше ти був "десь": з друзями, на роботі, у відрядженні. Один час я навіть думала, що відрядження - це назва таємничого і красивого міста, в якому знаходиться твоя РОБОТА.
Загалом, членами однієї сім'ї ми числилися номінально. Тому коли ви з мамою прийняли рішення розійтися, моє життя майже не змінилася. Просто на нашій кухні більше не пахло твоїми сигаретами, а у ванній - твоїм лосьйоном після гоління. Запахи, перш такі рідні, зникли разом з тобою.
Мама заміж більше не вийшла, хоча могла. Вона хотіла зробити мене щасливою. Одна... Раз вже вдвох у вас не вийшло.
В кінці кожного місяця наступав "День батька" - ти заїжджав до нас, привозив аліменти. Ти ніколи не проходив далі передпокою, мовчки віддавав гроші і йшов. Один з таких короткострокових візитів припав на переддень 1 вересня. Мама купила мені нову шкільну форму. Я приміряла її незліченну кількість разів, такою чарівною сама собі здавалася. І мені до тремтіння в колінах хотілося, щоб ти мене в ній побачив і сказав щось на кшталт: "Ух, яка ж ти у мене красуня. А виросла-то як!" Пролунав дзвінок, я кулею понеслася одягатися. Але коли вибігла в передпокій, там вже нікого не було. Напевно, ти поспішав. Напевно, тебе чекали справи важливіші, ніж 7-річна дівчинка в безглуздому фартушку і бантах. Але спробуй пояснити це дитині. Як же я ридала...
Подорослішавши, я вже не пам'ятаю, як і за яких обставин - дізналася, що ти, виявляється, дуже хотів сина, адже у попередніх шлюбах у тебе були дівчата. Але й тут я твоїх надій не виправдала. Ти навіть не брав участь у виборі мого імені. З максималізмом, властивим юності, я вирішила, що родилась би я хлопчиком, все було б зовсім по-іншому, і історія нашої родини склалася б інакше. З цього моменту для мами настали нелегкі часи. Я стала поводитися, як мені здавалося, дуже по-чоловічому: грубила, не приходила ночувати спробувала свою першу сигарету. Слава Богу, у мами вистачило терпіння, а у мене розуму пережити важкий період без втрат. Після першого курсу я влаштувалася на роботу. Днем вчилася, а вечорами і ночами сиділа за комп'ютером. Робила складні технічні переклади - за них добре платили. Все для того, щоб зняти квартиру і почати самостійне життя. Щоб раптом одного разу ти подзвонив до нас додому, а мама б відповіла: "А Насті немає. Вона знімає квартиру, за яку, до речі, платить сама". Але ти не дзвонив.
Я закінчила інститут. З юної перекладачки вийшов непоганий начальник відділу з високою зарплатою і великими перспективами кар'єрного росту. Я росла, купувала машину, квартиру. І все це з оглядкою на тебе. "Ось бачиш, тату, яка в тебе дочка. Ти можеш мною пишатися". Не повіриш, але я і чоловіка вибирала, подумки звертаючись до тебе - чи схвалиш ти мого обранця, чи сподобається він тобі? Високо задана планка у виборі супутника життя допомагала відразу відсікати зайве і непотрібне.
Одного разу мені необхідно було зустрітися з тобою, передати документи. Я готувалася до зустрічі так, як не збираються на перше побачення. Хвилювалася, продумувала наряд, макіяж, слова, які скажу. Хотіла, щоб ти побачив мене у всій красі» і застиг в здивуванні. А ще уявляла, як буду розповідати тобі про свої успіхи, а ти будеш усміхатися і тримати мене за руку. Але все виявилося набагато простіше. Замість питання: "Як справи?" Ти буркнув: "Це все?" І взявся уважно вивчати папери.
Зачинившись в машині, я довго плакала. Від образи, від жалю до себе, від неможливості змінити щось у наших відносинах... І раптом... Ти пам'ятаєш казку про Маленького Кая, якому потрапив в око осколок кривого дзеркала? Ось і я багато років жила з таким осколком у серці. А тоді відчула, що разом з потоком сліз дзеркальний шматочок вийшов. І відразу стало легше...
Ти пройшов повз моє життя. Але, як не дивно, мені є за що тобі дякувати. Намагаючись заслужити твою любов, я звикла завжди і все робити "на п'ять" і це здорово допомогло в житті. Так що спасибі тобі за мою міцну і дружну сім'ю, за розумного чоловіка, за хорошу роботу і достаток. І, знаєш, тато, я тобі пробачила. Тому що зрозуміла, не можна занадто багато вимагати від людини, якої не існує. У всякому разі, в моєму житті...
Автор: Марина Мукасей
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: історія, дитина, тато, мама, психологія, сімейні справи, розлучення
Цікаво також:
Новини по темі
Як не кричати на дитину: поради психолога
Дитина | 16:08, 14.03.2026
10 правил батьків успішних дітей
Дитина | 08:30, 14.03.2026
Що робити з бабусиними порадами молодим батькам?
Сімейні справи | 07:30, 14.03.2026
Які батьківські дії шкодять дитині?
Сімейні справи | 19:30, 13.03.2026
10 секретів жінок, від яких ніколи не йдуть чоловіки
Мама | 06:30, 13.03.2026
Які дитячі психологічні проблеми провокують самі батьки?
Психологія | 08:30, 12.03.2026
Як впливає розлучення батьків на психологію дітей?
Сімейні справи | 19:30, 11.03.2026
