Психологи: Бажання зробити дитину щасливою шкодить здоров'ю

Adoption

Date: 07:00, 26.05.2021 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

660 Переглядів

Батьки хочуть щастя для своїх дітей. І це дуже шляхетне, гідне захоплення бажання, адже батьки при цьому нічого не очікують від дітей, крім реалізації дітьми свого потенціалу. Чи думали батьки, які жили за середньовіччя, про щастя власних дітей? Навряд чи. Їх більше хвилювало, як вижити в умовах голоду, епідемій і небезпечного сусідства диких тварин. Питання про щастя турбувало людство тільки у відносно мирні й стабільні часи. Проте прагнення до щастя може стати тягарем для батьків, які хочуть, щоб їхні діти стали щасливими.

1722_13.jpg (40.54 Kb)

Як і рослини у саду, діти для процвітання й розвитку потребують труднощів. Це означає, що іноді дітям варто дозволяти робити власний вибір, припускатися помилок і здобувати свої перші перемоги. За останні десятиліття погляди батьків на виховання дітей кардинально змінилися від «дітей не повинно бути видно й чути» до «що з дитиною? Я не чую її вже п'ять хвилин». Сучасні батьки бояться втратити дітей із поля зору, вони не можуть допустити, щоб їхні діти зазнавали невдач або переживали складні почуття. Замість того, щоб готувати дітей до дорослого життя, батьки через страх намагаються повністю їх контролювати.

Ми помилково думаємо, що, доглядаючи за дітьми, навчаючи їх і передаючи їм свої знання, можемо повністю управляти процесом їх розвитку. Але чи так це насправді? Одержимість майбутнім наших дітей може призвести до протилежних результатів.

Діти часто почуваються пригніченими, коли розуміють, що не можуть виправдати очікувань батьків. Як сказав один підліток, «якщо я не роблю щось ідеально, я почуваюся нікчемою. Краще б на мене накричали, ніж сказали, що розчаровані мною». Водночас мало хто з батьків вважає, що має до дитини занадто високі очікування. Батьки кажуть: «Ми не такі». Але це бажання щастя для своїх дітей і є найбільш нереалістичним очікуванням.

Не хвилюйтеся: щастя – не вершина людського існування. Життя влаштоване так, щоб ми час від часу стикалися з труднощами, і в процесі цього ми можемо досягти того щастя, якого прагнемо. Маємо дбати не тільки про наших дітей, а й про себе. Ми прагнемо щастя, якого не досягли; незважаючи на всі зусилля, хочемо, щоб його досягли наші діти. Ми вкладаємо всі свої ресурси в дітей, а потім вимагаємо повернення інвестицій у вигляді гарних оцінок у школі, різних досягнень, вступу у престижні університети тощо.

Прагнення до щастя стає тягарем для наших дітей. Щоб цього не сталося, дотримуйтеся таких рекомендацій.

1. Коли хтось запитує вас про ваші справи, утримайтеся від спокуси розповідати про досягнення ваших дітей. Розповідайте саме про свої справи. Якщо раптом виявиться, що вам абсолютно нічого розповісти про себе, можливо, настав час більше часу приділяти собі: ходити кудись разом із чоловіком чи дружиною, зайнятися хобі тощо.

2. Розглядайте свої проблеми окремо від проблем дитини. Думки на кшталт: «Я теж у школі не була досить популярною» або «У нього зараз такі ж проблеми, які були в цьому віці в мого брата-алкоголіка» небезпечні, тому що ви втрачаєте змогу бачити свою дитину такою, якою вона є насправді або якою може стати.

3. Про що ви шкодуєте з того, що сталося у вашому дитинстві? Які помилки ви б не хотіли, щоб повторили ваші діти? Згадайте уроки з власного життя і дозвольте дітям вчитися на їхніх помилках.

4. Намагайтеся змінити власні недоліки, а не недоліки своїх дітей.

5. Сходіть у церкву або просто подивіться на зоряне небо, щоб усвідомити, наскільки великий Всесвіт, а ви – лише піщинка в ньому. Змиріться із цим.

6. У сучасному розумінні щастя зводиться до наявності їжі, даху над головою та здоров'я. Однак, як підтверджують численні дослідження, щастя полягає не в грошах або соціальному статусі, а в альтруїзмі та зв'язку з іншими людьми. Тому, щоб стати щасливішими, допомагайте людям – не тільки грошима, а й власними справами. Привчайте до цього і своїх дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: