Чому батькам важливо називати усі частини тіла своїми іменами?

Adoption

Date: 07:30, 12.01.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

512 Переглядів

У країнах, де сексуальна освіта вивчається у школах, спостерігається низький рівень ранніх вагітностей. До прикладу, у Великій Британії була велика проблема з ранніми, підлітковими вагітностями. Із запровадженням статевого виховання у закладах шкільної та дошкільної освіти підліткова вагітність зменшилася на 80% від тієї цифри, яка була до таких нововведень. Українське суспільство також потребує таких реформ: не лише в освіті, а й у звичайних сім’ях. Тут питання не лише у ранніх вагітностях — основна проблема зараз полягає у безпеці. Тож батьки, які досі табуюють теми сексу, сексуального виховання та навіть називання інтимних частин тіла своїми іменами, не можуть убезпечити свою дитину у майбутньому від багатьох страшних речей.

14_4.jpg (36.28 Kb)

Гінекологиня Ольга Білоконь наголошує: наше статеве виховання — це реальна проблема, яка вимагає негайних рішень.

"Не бійтеся називати всі частини нашого тіла своїми іменами. Використання таких евфемізмів, як "піся", "слоник", "вареник" чи схоже надає частинам тіла негативного відтінку".

Сексуальний смисл у назви вкладають не діти, а ми, дорослі, помилково вважаючи, що статеві органи потрібні лише для сексу і ні для чого більше.

Коли дорослі уникають, палають від сорому, сварять дітей чи тремтять перед словами пеніс, чи вульва, діти починають думати, що будь-які їхні питання з цього приводу можуть призвести до проблем.

Відсутність статевого виховання перешкоджає спілкуванню, створюючи та зміцнюючи культуру секретиків та мовчання. Тож діти часто залишаються без необхідної інформації про їхнє здоров’я, безпеку, особисті кордони, про проблеми та хвороби, які можуть у них виникнути.

Страшно обговорювати, страшно сказати, зізнатися у чомусь, поставити запитання. А як це зробити дитині, якщо навколо цих місць стільки негативу, мовчання, сорому та жаху?

Не нав’язуйтесь, не акцентуйте на цьому увагу. Просто підготуйтеся заздалегідь — придбайте книжки за віком вашої дитини, що містять інформацію про будову нашого організму, про те, звідки беруться діти. До п’яти років дитина обов’язково вас сама про це запитає. А завдання батьків — спокійно відповісти на ці питання.

Підростеш — дізнаєшся: не найкращий варіант відповіді. Дитині не обов’язково знати всі деталі, але вона повинна мати мінімальний набір інформації відповідно до її віку. І краще, щоб вона отримала її саме від вас, а не з інтернету або від однолітків.

Це не травмує і не розбещує, це — розвиває, захищає, допомагає.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: