Ми старанно цього не помічаємо, але тисячі батьків взагалі ігнорують нащадків, поки ті не стануть дорослими і свідомими. А мами за цей час так втомлюються від зобов'язань, які навалилися на них, що перетворюються в ходячих зомбі, які годують, одягають, взувають, але втрачають емоційну сферу дитини, її внутрішні прагнення і бажання. Батьки ставляться до дитини не як до особистості, а як до якогось непорозуміння, якому не потрібні ні підтримка, ні любов.
Між тим психіка маленької людини активно вбирає в себе все, що з нею відбувається. І батьківську холодність, і принизливі коментарі, які травмують душу. Батько чи мати може жодного разу не підняти руки, при цьому проявляти таку вербальну агресію, що вона залишить шрами набагато сильніше ременя. Згодом така людина виросте замкнутою, неадекватною, з базовою недовірою до світу. Вона буде реалізовувати у своєму життєвому сценарії ті істини, які засвоїть від «великих» і «мудрих» батьків, але які не зроблять її щасливою. Адже якщо вас з пелюшок переконували, що світ небезпечний, а ви неповноцінний... так тому і бути.
Як батьки руйнують психіку своїх дітей?
Любов потрібно заслужити
У важких родинах дитина ніколи не буває хорошою просто так. Вона зобов'язана доводити свою корисність і право на життя. Наприклад, добре вчитися, допомагати мамі по будинку, приносити батькові пляшку, не сперечатися, не плакати, гуляти з молодшими і просто в усьому бути опорою. При цьому його заслуг ніколи не буває достатньо. Батьки завжди знаходять помилку, до якої можна причепитися.
Так дитина засвоює урок: ніхто не заслуговує любові просто з права народження. Потрібно виправдовувати чужі очікування, бути зручними і робити щось таке, що нікому не під силу. Виростаючи, недолюблені діти намагаються реалізувати цей сценарій у власних стосунках. Їм важко розслабитися, жити для себе, відчувати радість. Вони весь час чекають підступу. Адже не можна ж, щоб їх любили просто так?
Ти криворукий / добрий / поганий
Хто з нас у дитинстві не робив помилок, вляпуючись у смішні ситуації, втрачаючи і ламаючи речі, а то й просто порушуючи якісь правила? Це нормальна поведінка. Так дитина пізнає світ і його порядки. Промацує встановлені обмеження. Вчиться взаємодіяти з соціумом. Його промахи і перемоги — важливий досвід, який багато в чому визначає самооцінку, відношення, майбутнє.
Але строгі батьки роблять класичну помилку — приписують невдачі не поганої поведінки, а особистості нащадка. Мовляв, "це ти дурень і недотепа, безвідповідальний невдячний ледар. Нічого не вмієш, всюди шкодиш. А раз так — нічого путнього з тебе не вийде". Дитяча психіка, як губка, вбирає подібні батьківські прогнози і автоматично їм слідує, стаючи жорстким внутрішнім критиком. Так виростають закомплексовані, не впевнені в собі люди, які дозволяють оточуючим вилазити собі на голову.
Ваші почуття неправильні, ви бачите світ спотворено
Немає нічого гіршого, ніж вселити дитині, що її думки, почуття і бажання — помилка, яку не варто сприймати серйозно. У таких сім'ях можна почути такі вислови: «мені нецікаво, що ти думаєш, моя думка — закон», «ти занадто малий, щоб я враховувала твої почуття», «тобі здалося, ніхто тебе не ображав, припини ревіти». В результаті маленький чоловічок виростає у повній впевненості, що він не може довіряти собі і своїм відчуттям, що він якийсь не такий. У нього народжується внутрішній конфлікт. Баче і відчуває одне, але це означає зовсім інше.
Які наслідки такого виховання? Такі дорослі впевнені, що їх б'ють, матюкають, ґвалтують, значить, люблять. Для них нормально, коли близькі їх використовують, брешуть їм в очі, зраджують — так живуть усі! Людина викривлено сприймає реальність і себе в ній, вона уже не розуміє, де правда, а де обман? І вірить, що інші краще знають, що їй потрібно.
Вистачить поводитися як маленький!
Дитина має залишатися дитиною, вона тільки вчиться самостійності, відповідальності й турботи. Не можна змушувати її грати роль дорослого — бути сильним, мудрим, захисником, який у свої 5-13 років повинен опікуватися над близькими фізично і емоційно. Коли дитину змушують відмовитися від своїх потреб в догоду старшим, взяти на себе функцію дорослого, до якої вона не готова — це руйнує її психіку, адже у неї просто немає таких ресурсів. Вона може не потягнути і зламатися. За цим послідує почуття сорому, провини, власного безсилля.
«Ти велика дівчинка, припини влаштовувати істерики, без тебе тошно!» — каже батько, не розуміючи, що дитина потребує його підтримки, і такою реакцією він просто закриває їй рот. «Твій тато пішов, тепер ти моя єдина опора», — повторює мати, несвідомо перекладаючи на дитину обов'язки чоловіка. Такі діти з дитинства звикають приховувати свої почуття, стримувати емоції, виправдовувати батьківські очікування — від чого втрачають себе, потрапляють в залежність, руйнуючи своє життя.
Як бачите, не всі батьки можуть бути люблячими і турботливими людьми. Ваше завдання — відмовитися від міфу батьківської непогрішності, подивитися на них очима дорослої розумної людини і визнати помилки. Це не ваша вина, що вам не додали любові. Це не ваше завдання — робити їх щасливими. Дозвольте собі відчувати те, що ви відчуваєте, йти окремою дорогою, думати про себе передусім. Ви досить віддали людям, які вас не любили...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: психіка дітей
Цікаво також:
Новини по темі
Як втомленій мамі бути щасливою?
Мама | 06:30, 04.01.2026
Як комфортно повернути себе в режим роботи після свят?
Сімейні справи | 20:30, 01.01.2026
Привітання з Новим роком 2026
Сімейні справи | 22:30, 31.12.2025
Чи заважає увімкнений телевізор спати дитині?
Дитина | 21:30, 31.12.2025
Новорічні фільми для всієї сім'ї
Сімейні фільми | 06:20, 31.12.2025
Як продовжити життя ялинці?
Сімейні справи | 00:30, 31.12.2025
Як прописати дитину через Дію?
Дитина | 06:30, 28.12.2025
