Що відчувають діти, коли на них кричать батьки?

Adoption

Date: 12:10, 13.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

363 Переглядів

Страх, свою нікчемність, непотрібність, неважливість, нелюбов… І згодна робити все, щоб догодити найріднішій людині у світі або навпаки, переживаючи біль, гнів, обурення, буде мститися, як вміє… У неї може сформуватися глибинне переконання про себе «я погана», «я заслуговую такого ставлення».

9076_5.jpg (23.04 Kb)

Не просто жити з такими переконаннями… Щоб хоч якось реабілітувати себе, дитина все життя буде доводити батькам, що вона «хороша», намагаючись своїми успіхами та досягненнями «купити» любов, щоб захистити себе від страху бути покинутою і «не потрібною», щоб створити ілюзію своєї значущості.

Або буде намагатися завжди бути правильною і досконалою, але не бути собою. Або переживаючи «не любов», «не потрібність», буде шукати такі ситуації в житті, які будуть ранити її, вбивати, калічити (саморуйнуюча поведінка). «Поганому» ж немає місця в цьому житті… Правда?

В голові як відлуння можуть звучати слова мами «ти мене дістав», «краще б я тебе залишила в пологовому будинку», «ти мені все життя зіпсував», «відвали від мене», «зараз виведу з машини та залишу», «здам в інтернат»… І дитина робить висновок: «якщо я мамі не потрібен, значить не потрібен нікому». І тут з’являється самотність що паралізує, на все життя…

Складно спостерігати, коли нехтують дитиною. Складно спостерігати, коли страждає «внутрішня дитина» вже у дорослої людини. Ехо не замовкає. Адже часто негативна поведінка дитини – це плач за любов’ю, туга за увагою і гіркота від зневаги.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: