Що важливо пам'ятати батькам, у яких зростає дочка?

Adoption

Date: 01:20, 20.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

197 Переглядів

Клаудіа Хан, письменниця, мати трьох дочок-хоумскулерів, соціолог, яка живе між Великбоританією та Пакистаном, розповідає про те, як виховує зі своїх дівчат справжніх войовниць.

1798_1.jpg (107.61 Kb)

Я була дуже рада дізнатися, що моя перша дитина – це дівчинка. І друга, і третя. Я також радісно прийняла б і сина, але я знаю, який це дар — виховувати дочку. Я рішуче хочу, щоб мої доньки були впевненими у собі, сильними та щасливими, щоб вони виросли войовницями. Пам’ятайте: принцеси теж можуть бути воїнами, так що я не забороняю їм красиві сукні та кучері, але я хочу, щоб вони знали: вони можуть бути кимось більшим, ніж просто гарними дівчатами. Ось як я намагаюся це зробити.

Говорити про справжню красу
Я хочу, щоб мої дочки знали, що краса ніколи не буває лише на поверхні, справжня краса має йти зсередини. Люди бувають різних кольорів та розмірів, але справді потворними їх роблять їхні вчинки. Цю істину намагаються приховати ті дорослі дівчатка та жінки, які роблять дурні зауваження про те, як вони чи інші жінки виглядають. Якщо хтось починає обговорювати людей із зайвою вагою в присутності моїх дочок, я втручаюсь. Я хочу, щоб вони були здоровими та любили своє тіло ідеальним та неідеальним. Я хочу допомогти їм виробити впевненість у собі та любов до себе, а не бажання чужого схвалення. Ви собі можете уявити воїна, який переймається тим, що інші скажуть про його зовнішність? А справжня краса, — вона в посмішці, у люблячому серці, в доброті та повазі.

Пишатися тим, хто ви є
Для того, щоб діти були впевнені в собі, їм потрібно давати безумовну любов, про яку вони повинні знати. Кожна з моїх дочок має свої унікальні таланти і свої слабкості. Одна сильна у математиці, інша – у спорті, – це нормально, ми всі різні, і в цьому наша сила. Справжня войовниця знає про свої слабкості і вони не турбують її.

Я щодня нагадую своїм дівчаткам, що вони мають «концентруватися на доброму». Пишатися тим, хто вони є, пишатися тим, що вони дівчатка. Не слухати, якщо хтось каже: це не жіноча справа. Чи не ховати свій інтелект тільки тому, що медіа стверджують, що чоловіки не люблять розумних. А ще у нас змішана сім’я, і мої дівчатка знають, звідки вони, і пишаються цим: близькістю до кількох культур, володінням кількома мовами.

Рольові моделі
Мені особисто ніколи не подобалися Білосніжка і Спляча красуня, я воліла читати донькам про пригоди Пеппі Довгапанчоха і Матильди з книги Роальда Даля — їхньою єдиною метою в житті не було вдале заміжжя з принцом. Ось чим займалася Попелюшка після весілля? Чим вона допомогла таким сиротам, як вона?

Дайте своїм дівчаткам правильні рольові моделі, щоб їхні прагнення не були обмежені гендерними стереотипами. Можливо, в дитячій літературі не так багато сильних жіночих персонажів, але в нас достатньо героїчних жінок в історії — їх біографії теж можна читати дітям перед сном.

За що боротися
Я не хочу, щоб мої войовниці боролися з вітряками, тому моє завдання показати їм справжні кольори світу, навчити бачити різницю між добром і злом. Бідність, несправедливість, расизм, забруднення навколишнього середовища — все це довкола нас, не треба приховувати це від дітей тільки тому, що вони можуть засмутитися. Будьте чесними та обговорюйте ці проблеми з дочками, нехай вони знають, що є проблеми, які чекають на рішення. Якщо у вас є громадська робота – залучайте до неї ваших дівчаток.

Виховуйте емпатію
Ніхто не бореться за щось тільки тому, що мама так сказала. Людина має хотіти отримати саме той результат. А для того, щоб горіти, потрібна емпатія, якої можна навчити. Я розповідаю дівчаткам справжні історії, в яких бувають і горе, і хвороби, і не завжди є хепі-енд. Це сильний тренажер для емоційного інтелекту. Вчіть дітей розпізнавати та називати свої емоції. Наголошуйте, що набагато важливіше бути добрим, а не найкращим, що особисте щастя — це бонус для тих, хто прожив гідне та добре життя. Допомагайте зрозуміти людей перш, ніж їх засудити. Якщо ви бачите, що якесь маля влаштувало істерику, прокоментуйте своїм дівчаткам, що воно, напевно, голодне чи втомилося, якщо хтось перевищує швидкість — може, він поспішає відвезти до лікарні хвору дитину? Якщо емпатія буде вашою звичкою, її успадкують і дочки. А емпатія – шлях до щастя.

“Ні означає ні”
Безпорадність – набута якість. Так само, як і активність. Звичайно, нелегко навчити дітей слухатись і одночасно приймати власні рішення, але це не неможливо. Спочатку я дозволяю дочкам вирішувати, що вони будуть їсти і ніколи не змушую доїдати те, що їм не сподобалося. Я дозволяю їм одягати те, що вони хочуть, аби це відповідало погоді та ситуації, не лаю, якщо щось порвалося чи забруднилося. Якщо холодно, а вони не хочуть надіти шапки, я кажу, щоб просто поклали її в кишеню. Якщо вони запрошують пограти в настільну гру для всієї родини, я приєднуюсь. А якщо вони просять під час шопінгу нову іграшку, то я відмовляю. Я хочу, щоб дочки знали, що я поважаю їх «ні» і чекаю на повагу свого «ні».

Відповідальність
Приймати рішення — це добре, тільки за їхні наслідки треба ще відповідати. Доньки прибирають свої іграшки та книжки у дитячій. Якщо вони, наприклад, розсипали цукор, вони обов’язково підмітають. Я також не беру на себе роль “аніматора”, якщо їм нудно. Зрозуміло, що якщо вони не можуть впоратися з чимось чи щось трапляється, я завжди поруч і поспішаю на допомогу, але я не хочу, щоб вони виросли з думкою, що хтось повинен їх рятувати, розважати, робити щасливими.

Віра у свої сили
Великі жінки не змінювали світ помахом чарівної палички. Вони не досягали успіху, бо народилися талановитими. Вони багато й тяжко працювали. Тому я розповідаю донькам про Марію Кюрі, Еммелін Панкхерст та Малалу Юсуфзай. Я обережно хвалю дочок: Ти добре старалася, а не Ти така розумна!

Гра
Дітям потрібна гра. І в грі їм потрібні елементи виклику, навіть ризику. Тому я іноді заплющую очі на те, що вони вилазять на дерева або занадто сильно, на мою думку, розгойдують гойдалку. Ризикова гра навчає їх, як справлятися зі стресом і як бути сміливими та довіряти собі — а це ключові навички для воїна. Гіперопіка робить дітей нездатними впоратися зі стресом і може спричинити психологічні проблеми. Звичайно, я розумію різницю між ситуацією виклику та ситуацією небезпеки: залізти на дерево — швидше ризиковано, ніж небезпечно, а ось переходити жваву магістраль — однозначно небезпечно, тому діти мають знати, як це правильно робити.

Фізична витривалість
Воїни мають бути сильними. Все, про що ми говорили вище, це про внутрішню силу. Але треба бути фізично сильним. Мої діти їдять здорову їжу, тому я залучаю їх до приготування та розповідаю їм про вітаміни та інші корисні речовини. Дівчатка щодня активно грають на вулиці, займаються фізкультурою, навіть узимку. Ця дисципліна потрібна не для контролю, а щоб дати їм правильні рамки та навчити самоконтролю. Я уникаю того, що може потенційно послабити їхню силу: надлишок екранного часу, безладні перекуси, надто багато цукру та напівфабрикатів.

Час із татом
Тато — перша людина чоловічої статі, яку любить дівчинка, це її стандарт для решти чоловіків. Я можу 100 разів сказати моїм дівчаткам, що вони красуні, але варто їхньому татові похвалити їх або зробити комплімент — вони розквітають. Дівчатка, у яких склалися добрі стосунки з батьком (або іншим значимим чоловіком як батькова фігура), частіше заводять здорові стосунки з чоловіками, більш впевнені в собі. Якщо за кожним успішним чоловіком стоїть крута жінка, то люблячий та турботливий батько стоїть за кожною сильною, впевненою та щасливою дівчинкою.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: