Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко...
Хочеться у вирі життя зупинитися на хвилину і замислитись, а чи справді я роблю те, що хотіла б робити? Чи хочу я жити тим життям, яке зараз невпинно втікає крізь пальці стиснених долонь? Чи поряд ті люди, яких я потребую, з якими хочеться ділити радість і горе? Чи той, з ким ділю одне ліжко, є коханням всього мого життя? Якщо ні, то для чого я живу тим, що мене обтяжує?
Іноді ми думаємо: нехай зараз усе буде, як є, а потім мене обов'язково відшукає принц на білому коні, я знайду чудову роботу - от і заживемо! Та принц чомусь не поспішає вас розшукувати, а робота залишається все та ж на роки... Ми зживаємося з думкою: "А що, і так не погано, могло б бути ще важче" - і життя котиться собі в нікуди. Нас наздоганяє старість, а потім як сковорідкою по голові: а чиє життя я проживала? Невже народилась для того, щоб плисти по течії, віддаючи себе кому попало?!
Так от, робіть висновки, поки не пізно.
Теги: сімейні справи, чоловік, жінка, довіра, ревнощі, психологія, сварки, шлюб, любов, стосунки, відносини
