Синдром дефіциту увагу у дитини: як розпізнати патологію

Перші симптоми захворювання можуть проявлятись у віці 5-7 років.

Найчастіше батьки звертаються за допомогою до фахівців, коли дитина починає відвідувати школу. Це пов'язано з тим, що в навчальному закладі необхідно дотримуватися певних правил поведінки, зосередженість, посидючість, які даються дитині з великими труднощами. Про наявність СДУГ можуть сигналізувати такі ознаки:

1. Неуважність. Гіперактивна дитина не здатна концентруватися, довго утримувати увагу. Вона постійно відволікається на сторонні предмети і явища, не може самостійно організуватися, розсіяна, забудькувата, допускає багато помилок у завданнях.

2. Непосидючість. Дитина з цією патологією непосидюча, проявляє надмірну активність тоді, коли потрібна посидючість, вона часто турбується без приводу, не контролює свою поведінку. При спостереженні можна помітити часто повторювані однакові рухи рук і ніг, посмикування. Багато гіперактивних дітей незграбні, неповороткі, не можуть виконувати точну роботу.

3. Імпульсивність. Виявляється відсутністю терпіння і поспішністю. Дитина прагне якнайшвидше дати відповідь, не дослуховує завдання. У групових іграх порушує правила, свариться з іншими дітьми.

4. Емоційна нестійкість. Гіперактивні діти нестабільні емоційно. Вони часто вередують, плачуть, іноді підсвідомо маніпулюють дорослими, домагаючись бажаного за допомогою істерик. Непослух і прагнення робити все наперекір також можуть бути ознаками гіперактивності. Дитина часто сама не розуміє причин такої поведінки. При розмовах вона не може пояснити, чому вчинила погано, замикається або влаштовує нову істерику.

Всі зазначені симптоми необов'язково свідчать про наявність СДУГ, але якщо вони тривають впродовж тривалого часу, дитину необхідно показати лікарю. Спеціаліст проведе огляд, поговорить з батьками, а в разі підтвердження діагнозу, підбере препарати для лікування гіперактивності.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як підтримати дитину, яка постійно переживає?

Дитина | 20:30, 09.02.2026

Тривожність у дітей — це не просто емоційна реакція на певну ситуацію. У деяких випадках це сигнал про глибші внутрішні переживання, які дитина не завжди може висловити словами. Вчасно помічені симптоми та правильна реакція дорослих можуть змінити си

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 19:30, 09.02.2026

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

Чому чоловіки і жінки по-різному реагують на дитячий плач?

Сімейні справи | 02:10, 09.02.2026

Дослідники не змогли пояснити те, чому чоловіки частіше вночі не прокидаються від дитячого плачу, простими біологічними відмінностями між статями. Досі було припущення, що відповідальні за слух ділянки мозку жінок більш пристосовані до розпізнавання

Самотні в дитинстві люди більш схильні до деменції

Патологія | 01:20, 09.02.2026

Самотність у дитинстві виявилася фактором ризику швидшого занепаду розумових здібностей і навіть деменції у старшому віці. При цьому самотність у дорослому віці частково опосередковувала цей зв’язок, однак не впливала на його силу. Тому ранні втручан

Чому діти усе сують в ніс: науковий погляд на дитячу допитливість

Дитина | 00:30, 09.02.2026

Мабуть, у кожного є сімейна історія про те, як малеча запхнула собі в ніс квасолину, деталь від LEGO чи кісточку від черешні. А може, цим допитливим дослідником були ви самі — помітили, що предмет якраз поміщається в ніздрю, та й вирішили перевірити,

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе

Які вони негативні батьківські установки для дітей

Сімейні справи | 08:30, 07.02.2026

Батьки часто несвідомо передають дітям негативні установки, які можуть суттєво вплинути на їх розвиток та самооцінку.