Пара, шлюб якої тримається на дітях, — велика рідкість. Найчастіше люди, які собі та іншим кажуть, що живуть разом заради дітей, насправді зберігають імітацію сімейного життя за іншими мотивами. Вони дуже багато вклали у партнера та чіпляються за минуле. Живуть у болісному очікуванні та надії на те, що ті добрі стосунки, що були в минулому, раптово до них повернуться, хоча до цього немає жодних передумов. Їм шкода сил, витрачених на становлення чоловіка, шкода своїх емоційних ресурсів. Вони згадують, з ким спочатку укладали шлюб і бачать зовсім іншу людину поряд. І їм неприємно, що вона може збудувати своє щасливе життя з кимось іншим. Звідси небажання відпустити та жити окремим самостійним життям.
За ширмою турботи про дітей приховують власні страхи. Коли ресурс сімейної системи вичерпаний, подружжя бояться опинитися в ситуації невідомості — що буде далі, як ставитиметься до мене моя дитина після розлучення і будуватиметься моє матеріальне життя, як моє розлучення вплине на мій соціальний статус, чи знайду я кращого партнера. Велика кількість сумнівів і переживань захльостує будь-яку людину, якщо її сімейне життя зазнає краху. І взяти на себе відповідальність за рішення про розлучення також страшно.
Якщо у вас немає спільних дітей, то краще йти відразу, розбирання, з'ясування та скандали вам абсолютно не потрібні. Якщо ваш партнер у вас не зацікавлений і відкрито говорить про це, ви відчуваєте до себе нелюбов та неповагу, то перебувати в цих відносинах зовсім не варто. Доводити, що ви гідні кохання, витрачати на це свої ресурси безглуздо. Так ви лише покажете, що готові жертвувати почуттям власної гідності та дозволите далі поводитися з собою неповажно. Тому якщо у вашому житті саме той випадок, треба розвертатися і зачиняти ці двері.
Все набагато серйозніше, якщо є спільні діти, бо є й інші зобов'язання. Тому має сенс на березі дивитися, з ким ви укладаєте союз. Якщо одружилися дві зрілі людини, то при розлученні вони збережуть батьківські стосунки і зможуть побудувати їх здоровими та благополучними. А незрілі люди, зазвичай, починають брехати, маніпулювати та знімати з себе відповідальність. Так от якщо в цьому союзі вже народилася дитина, то тоді припиняється формат стосунків чоловіка та жінки, соціальний спільний побут, але залишається батьківський формат. І завдання кожного зробити максимальний внесок у те, щоб умови для формування особистості дитини були здоровими. Однак це зовсім не говорить про те, що подружжя заради цієї мети має продовжувати спільне проживання. То чому ж не варто зберігати шлюб заради дитини? Хоча б з таких причин:
Причина №1: Ви шкодите своєму здоров'ю
Якщо функціональний ресурс сім'ї вичерпаний, то позиція «я все зроблю заради дітей» абсолютно неконструктивна. Така жертовність — абсолютно нездоровий стан. Рано чи пізно всі пригнічені негативні емоції обов'язково вийдуть назовні у формі психосоматичних захворювань, стресових чи депресивних реакцій, що не може не позначитися не тільки на здоров'ї, а й на сімейній та соціальній продуктивності.
Причина №2: Краще спокійні та задоволені батьки, що живуть порізно, ніж ті, що живуть разом, але в ненависті один до одного
Ситуація, коли починаються скандали, що доходять до фізичної агресії, дуже травматична для дитини. І це навіть не про те, що хтось його б'є. Перебуваючи в обстановці, коли батьки морально знищують один одного, вона опиняється у позиції заручника. Холодна війна дорослих впливає те що, як формується особистість дитини. Звичайно, набагато краще бути вихованими здоровими, поважаючими один одного, самодостатніми людьми, ніж жити в сім'ї, де відбуваються скандали, де повітря просякнуте ненавистю, але офіційно ці люди живуть разом і на папері це називається сім'єю.
Причина №3: Вам не вдасться приховати розлад у стосунках, діти чудово це відчувають
Коли офіційно все добре, подружжя при дитині не свариться, воно все одно нещасливе. Дитина бачить, що живе в дуже холодній обстановці, батьки не взаємодіють один з одним, за вечерею всі сидять, дивлячись у свій телефон, у будинку немає сміху, теплоти та обіймів. Усе це викликає в дитини збентеження, вона не знає, що робити, адже з нею про цю очевидну реальність не говорять, замовчують. А сама вона не може якось правильно проінтерпретувати те, що відбувається. Вона змушена гадати, їй гірко і сумно, вона перебуває у стані постійної напруги.
Причина №4: Дитина переймає всі негативні патерни поведінки, які згодом використовує у житті
З погляду сімейних консультантів, сім'я — це не обов'язок, не соціальна догма, це добровільна форма співіснування двох людей, у якій кожному добре і кожен може розвиватися. Відповідно, якщо в сім'ї немає нормальних, теплих, довірчих, близьких відносин, то особистість дитини, яка перебуває в таких умовах, формується зі спотвореннями. Вони обов'язково «відгукнуться» їй в дорослому житті, тому батькам набагато правильніше побудувати формат не чоловіка та дружини, які ненавидять один одного, а батьків, які живуть порізно, але поважають один одного.
Причина №5: Діти виростуть і не оцінять вашу жертву
Багато батьків чомусь вважають, що є певний вік, у якому дізнатися дитині про розлучення найменш травматично. Мовляв, давай поживемо ще п'ять років, хай підросте. Це ілюзія. Роки життя в атмосфері холодної війни, відкритих скандалів та конфронтацій для дитини болісні. І за такі «збережені» стосунки жодна людина ще не подякувала, зате психотерапевту розповісти їй потім захочеться багато чого. Бути причиною батьківських страждань не дуже радісно та приємно.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, шлюб, розлучення
Цікаво також:
Новини по темі
Як говорити з сином про контрацепцію?
Сімейні справи | 21:30, 08.11.2025
7 ознак, що дитині не вистачає вашої уваги
Сімейні справи | 07:30, 08.11.2025
Чому підлітки хамлять батькам і як на це реагувати?
Сімейні справи | 21:30, 07.11.2025
5 фільмів для мами й тата для осіннього вечора
Сімейні фільми | 08:30, 07.11.2025
Які питання в сім'ї повинен розв'язувати виключно чоловік?
Тато | 07:30, 07.11.2025
Чи є щось, що «дитина винна своїм батькам»?
Психологія | 22:30, 06.11.2025
Перехідний вік: як пережити й не збожеволіти
Психологія | 19:30, 06.11.2025
