Чи варто вчити дитину "давати здачі"?

Adoption
Date
  • 107 Переглядів
Як би нам не хотілося, але дітей неможливо виховувати у вакуумі. Рано чи пізно вони відкопують сокиру війни в пісочниці і тоді кожен батько замислюється – як дитині постояти за себе. А якщо скривдять її? А якщо образить вона?

4406_5.jpg (15.2 Kb)


Істина в тому, що конфлікти неминучі. Дитина в процесі дорослішання буде стикатися з іншими дітьми і дорослими. Більш того, сам конфлікт не завжди несе в собі тільки негатив. Іноді з суперечок можна винести корисний досвід. Наприклад, є дані, що коли дитина з кимось свариться, а потім мириться, це вчить її краще розуміти свої емоції і знаходити компроміс.

Але як навчити маленьку людину виходити зі складних ситуацій? Існують різні думки з цього приводу. Одні стверджують, що давати здачі категорично не можна: агресія породжує агресію. Інші ж радять бути реалістами і навчити дитину «самообороні» якомога раніше.

Дошкільнята
Деякі експерти вважають, що все залежить від ситуації. Інші вчені категорично відкидають будь-яке насильство. В ході психологічних досліджень були виявлені фактори, що впливають на формування агресивної поведінки у дітей. У їх числі і приклад вчити «давати здачі» в ранньому віці. І ось чому:

- У дитини ще не сформувалися причинно-наслідкові зв’язки (я забрав чужу іграшку і вчинив неправильно, тому мене штовхнули).
- Дитина не здатна контролювати емоції. Їй просто прикро, вона злиться, хоче вдарити або обізвати, але не розуміє, чому. Якщо говорити дитині, що битися погано, а давати здачі можна, вона ще більше заплутається.
- Малюк не в змозі оцінити ступінь ризику: можна штовхнути дитину в небезпечній ситуації, наприклад, з високої гірки, і ці дії будуть розцінюватися дитиною як «я дав здачі, я молодець».

Як бути батькам?
Подавати особистий приклад вирішення спорів і конфліктів всередині сім’ї. Припустимо, мама з татом посварилися при дитині і обидвоє мовчать, або, навпаки, голосно сваряться. Вирішується або замовчується неприємна ситуація? Дитина запам’ятовує модель поведінки. Найбільше діти цінують чесність і послідовність.

Навчити говорити про свої почуття
«Мені боляче, коли ти мене щипаєш», «Мені прикро, коли ти руйнуєш мою піраміду». Цього першого кроку часто буває досить, щоб вирішити конфлікт.

Прояснити ситуацію з педагогом чи батьками другої сторони
Це не соромно, тому що часто навіть при регулярних конфліктах дорослі можуть бути не в курсі ситуації або ж не брати до уваги її проблему. Тут працює те же правило, що і в пункті вище – важливо сказати про свої почуття.

Звертатися за допомогою
Якщо сумніваєтеся, як правильно вчинити, можна звернутися до психолога, почитати з дитиною терапевтичні казки, з’ясувати, в чому справа, в ході гри.

Працювати над довірою
Не лаяти і не звинувачувати дитину, коли вона попросить допомоги. Так вона зрозуміє, що розповідати дорослому про проблему, коли сам не справляєшся, не означає бути ябедою.

Школярі і підлітки
До цього моменту у дітей вже є досвід конфліктів, сформувався емоційний інтелект. Але при цьому дитина часто не розуміє, які зміни з ним відбуваються в психологічному плані.

У цьому віці мати негативний вплив можуть нешкідливі, на перший погляд, фрази, які легко трансформуються в установки. Наприклад, хлопчик регулярно чув: «Не ний, ти ж мужик», «Бийся, як чоловік», «Годі ябедничати», «Сам розбирайся».

Так формується алгоритм дій: потрібно самому постояти за себе, розповісти про проблему соромно.

Дівчата можуть часто чути такі стереотипи: «Куди лізеш! Дівчата себе так не поводять!», «Що ти вічно сперечаєшся з будь-якого приводу, будь лагіднішою». З такою установкою, дівчинка може довго терпіти кривдника і стати жертвою насильства.

Характерний приклад є в справі Михайла Піняєва, дев’ятикласника, який у 2017 році влаштував стрілянину в школі міста Ивантеевка:

У бесідах з психологом і представниками інспекції у справах неповнолітніх він розповідав, що ще в молодших класах однокласники насміхалися над ним. Йому не раз розбивали окуляри, як-то змусили бігати навколо школи по снігу босоніж. А коли хлопчик поскаржився батькові, той велів не звертати на це увагу і бути чоловіком.

Найчастіше, конфлікти регулюються самостійно або легко вирішуються за допомогою методу медіації (коли сторонній спостерігач допомагає вирішити ситуацію мирно). А ось буллінг (цькування) ігнорувати категорично не можна. На жаль, випадки цькування в школі не рідкісне явище.

У цькуванні є три ролі: жертва, агресор і свідок. Негативні наслідки цькування, як відзначають психологи, виникають у всіх трьох груп учасників цькування. Перебуваючи в подібній ситуації, одна дитина (жертва) піддається психологічному насильству регулярно. Але кожен з учасників також відчуває колосальний стрес.

На що слід звернути увагу батькам в першу чергу:

- зміни настрою, поведінки (невластива агресія або плаксивість, замкнутість, навмисне гарний настрій);
- скарги на здоров’я, небажання йти в школу;
- прагнення щось заховати, приховати;
- порушення режиму, відмова від їжі.

Це перші сигнали для батьків, які, на думку психологів, можуть вказувати на те, що дитина зіткнулася з цькуванням. Якщо побоювання підтвердилися, не варто вважати, що це пройде само або дитина сама напросилася. Або думати, що цькування торкнеться когось іншого. Адже буллінг- проблема групи. Ось що про це говорить Петрановська:

Це те, що важливо доносити до батьків: якщо це не вашу дитину травлять – не думайте, що у вас немає приводу для занепокоєння.

Як бути батькам?
Не панікувати
Не кожен конфлікт – це цькування, посилювати історію власним страхом і переносити його на дитину точно не варто.

Довіряти
Під час кожного етапу формування особистості дитини важливо постаратися бути з ним в контакті і довіряти. Так, це непросто, але якщо не вірити дитині, то і вона не буде ділитися з вами своїми переживаннями.

Не вчити «бити першим»
Замість цього набагато ефективніше вчити побудови діалогу, вмінню відстоювати свою думку і кордони без агресії. Адаптувати до різноманітності соціального середовища.

Оточити турботою
Якщо дитина буде відчувати себе в безпеці вдома, то висока ймовірність, що він розповість про конфлікти поза сім’єю. Ось що про це говорить Наташа Реміш:

Найважливіше – дати дитині емоційну безпеку, щоб вона з цим до вас прийшла.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:


Теги: вчити дитину давати здачі


Система Orphus

Цікаво також:


Новини по темі

Психологічне насильство ще називають емоційним.

Що таке психологічне насильство над дітьми?

Психологія | 07:40, 10.03.2025

Психологічне насильство ще називають емоційним.

Як показують дослідження, кричати на дитину з виховною метою абсолютно неефективно.

Крики батьків впливають на розвиток мозку дітей

Здоров'я | 06:20, 10.03.2025

Як показують дослідження, кричати на дитину з виховною метою абсолютно неефективно.

Батьки часто використовують крик, шантаж, погрози та заборони без пояснень, коли не розуміють поведінки дитини або не мають навичок спокійного спілкув

Чому батьки кричать на дітей і що робити натомість?

Сімейні справи | 01:30, 07.03.2025

Батьки часто використовують крик, шантаж, погрози та заборони без пояснень, коли не розуміють поведінки дитини або не мають навичок спокійного спілкування. Це не сприяє ні повазі, ні авторитету.

Вчені з Університету Брокка встановили, що у підлітків, які схильні до агресивної поведінки та цькування у шкільні роки, у майбутньому народжується бі

Шкільні хулігани, вирісши, мають більше дітей, ніж чемні підлітки

Дитина | 00:30, 05.03.2025

Вчені з Університету Брокка встановили, що у підлітків, які схильні до агресивної поведінки та цькування у шкільні роки, у майбутньому народжується більше дітей у порівнянні з їхніми тихими однолітками.

Повага – головний принцип виховання дитини. Шанобливе ставлення до дітей з перших років їхнього життя є тією основою, на якій формується правильне ста

Головний принцип виховання дитини

Виховання | 08:30, 04.03.2025

Повага – головний принцип виховання дитини. Шанобливе ставлення до дітей з перших років їхнього життя є тією основою, на якій формується правильне ставлення до себе, до світу та до оточуючих людей. Як саме проявляється шанобливе ставлення дорослого д

Дитячі психологи, маючи за плечима багаторічний професійний та особистий досвід, чітко знають, які слова працюють у спілкуванні з дітьми, а які ні. Ос

5 фраз, які психологи ніколи не говорять своїм дітям

Психологія | 13:00, 03.03.2025

Дитячі психологи, маючи за плечима багаторічний професійний та особистий досвід, чітко знають, які слова працюють у спілкуванні з дітьми, а які ні. Ось фрази, яких психологи уникають у розмові зі своїми дітьми:

Популярна мама-блогерка Агда Рейс переконана, що дитинство має бути не лише щасливим, а й незалежним. Вона зазначає, що дитячі істерики часто виникают

Чому важливо виховувати дитину незалежною?

Виховання | 07:40, 01.03.2025

Популярна мама-блогерка Агда Рейс переконана, що дитинство має бути не лише щасливим, а й незалежним. Вона зазначає, що дитячі істерики часто виникають там, де присутні надмірні обмеження. Тому, коли це не загрожує безпеці, варто дозволяти дітям відч

Коментарі до новини


Додати коментар до публікації
Ваше Ім'я:    Ваш E-Mail:  


Код:
captcha

Введіть код: