Спосіб 1
Запам’ятайте — ви більше ніколи не будете кричати на дітей. Ні-ко-ли. Що б діти не робили, як би не дратували та не намагалися вивести з рівноваги - ви залишитеся спокійною та врівноваженою, як англійська королева. Хіба ви можете собі уявити, щоб Єлизавета || гримала на королівських нащадків? У стресових ситуаціях просто намагайтеся поводити себе як еталон стриманості та витримки. Прийміть для себе постулат: «Жінка апріорі ніколи не кричить».
Спосіб 2
Домовтеся з дитиною перестати кричати одне на одного. Нехай коли ви почнете підвищувати голос, вона буде закривати вушка, або прикривати долонькою рот, і це буде сигналом для вас, що ви перевищуєте допустимий рівень децибел. У ситуації, якщо дитина кричить на вас, робіть так само. Важливо дати зрозуміти дитині, що ви усвідомили, що кричати неправильно і намагаєтеся виправитися.
Спосіб 3
Попросіть близьку людину зняти вас на відео, коли ви гримаєте на дитину. Після того, як ви побачите своє обличчя, ви гарантовано не захочете знову кричати.
Спосіб 4
Установіть чіткі правила. Дуже часто батьки зриваються, коли діти не виконують свої обов’язки, або не роблять того, про що їх попросили. Солодощі тільки після їжі, один мультик перед сном, домашнє завдання має бути зроблене до восьмої вечора і т.д. І, звичайно, має бути покарання за порушення правил. Але ніяких фізичних покарань: ні ременів, ні ляпасів, ні підзатильників, ні шльопань по попі. Не варто пояснювати, чому не можна бити дітей, просто не можна і крапка.
Коли дитина після другого вашого прохання не виконуватиме правил, ви не будете зриватися на крик, а нагадаєте дитині про домовленість та застосуєте допустимі покарання. Наприклад, ніяких мультиків, вечір без гаджетів, а неприбрані іграшки можна відправити у вигнання.
Спосіб 5
Якщо ви вже дійшли до «точки кипіння» і розумієте, що через мить вибухнете — ричіть, гарчіть або тупотіть ногами. Для дитини це буде сигналом, що ви на межі й напруження спаде. Говоріть про свої емоції, але акцентуйте увагу не на дитині, а на її поведінці або вчинку. Ще один дієвий спосіб — не підвищувати голос, а навпаки, говорити тихіше, тоді дитині, як мінімум, доведеться притихнути, щоб почути вас.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: кричати на дитину
Цікаво також:
Новини по темі
Таємна мова дитячого малюнка: про що мовчать кольори та лінії?
Дитина | 01:20, 30.06.2026
Ефект «цифрового няньчення»: як екрани змінюють дитячу емпатію
Дитина | 00:30, 30.06.2026
Синдром хронічної депривації глибокого сну через приховане нічне мікроапное у дітей
Дитина | 08:30, 29.06.2026
Дитячий емоційний рефлюкс: коли шлунок плаче замість очей
Дитина | 07:30, 29.06.2026
Ортодонтичний соматичний синдром: як неправильний прикус руйнує поставу у дітей?
Дитина | 06:30, 29.06.2026
Текстова шия у дошкільнят: прихована загроза для дихання та мозку
Дитина | 01:20, 29.06.2026
Сенсорний захист у «гучному» світі: що таке слухова перевтома у дітей?
Дитина | 00:30, 29.06.2026