Якщо дитина любить битися: поради батькам

Діти у ранньму віці, особливо хлопчики, люблять битися. Природно, що є два типи реагування — агресивний і депресивний. І вже в ранньому дитинстві зрозуміло, який із типів більш властивий Вашій дитині. Якщо Ваш малюк обрав пер¬ший шлях і найчастіше відповідає на образу ударом, на агресію — агресією, то за відсутності контролю цього процесу проблеми Вам забезпечені.

Остерігайтеся заохочувати агресивні витівки, зворушуватися ними. Досить часто можна почути від мами пустуна й забіяки: «Це ж треба, який шустрий!» Дитина все чує і реагує адекватно. Мамі подобається,— отже, так і буду поводитися. Звичайно, дитину необхідно присоромити, але все-таки пам’ятайте, що вона поки не здатна контролювати свої пориви. Якщо, наприклад, малюк утомився від зборів на прогулянку й париться в комбінезоні, поки Ви вовтузитеся з його черевиками, він може і ударити. На жаль, це нормально. Намагайтеся в критичних ситуаціях діяти швидко й спритно, не створюючи додаткових проблем.

Часто діти поводяться агресивно в період адаптації до садочка або школи. Адже для них зміна обстановки, колективу — це великий стрес. Крім того, малюк вважає, що мама його кинула, коли залишила в дитячому садочку. Найчастіше малюк просто не вміє поводитися в новій групі однолітків. Тому, перш ніж піти до дитячого садочка, намагайтеся привчити дитину до нормального спілкування, наприклад, у пісочниці у дворі. Розкажіть та покажіть, як потрібно спілкуватися, як правильно відповідати кривдникам без застосування сили.

Як бути, якщо ніякі умовляння та пояснення не допомагають? Іноді батьки вважають, що потрібно покарати дитину фізично, щоб вона на собі відчула, що таке біль. Але цей спосіб небезпечний тим, що фізичне покарання може зумовити тільки напад відповідної агресії, і така поведінка закріпиться ненадовго.

У ситуації, коли необхідно зупинити забіяку, дії батьків майже завжди спрямовані на те, щоб зупинити ситуацію, а не на те, щоб зрозуміти
дитину. А необхідно робити навпаки. Зробіть паузу. Покарати завжди встигнете. Подумайте, чому Ваша дитина так вчинила. Образилася на малюка, з яким гралася, за те, що той відібрав улюблену іграшку?

Іноді причина агресивної поведінки глибша, і приховується вона в сімейних взаєминах. Як дізнатися, у чому саме справа? Часом потрібна консультація психолога, а іноді Ви можете виявити взаємозв’язок самі. Наприклад, старша дитина стає агресивною і б’ється в пісочниці з іншими дітьми після того, як Ви приголубили молодшу і приділили їй більше часу.

Тоді потрібно не карати старшу, а якщо Ви розумієте причину, приділити їй трохи більше часу та частіше говорити, як Ви її любите.

Якщо в родині часті конфлікти між домашніми, дитина теж може відреагувати на такі події агресивною поведінкою. Але агресія буде спрямована зовсім не на маму або тата, тому що це неможливо. Не може дитина вдарити дорослого! Просто через певний час Ви будете вислухувати скарги виховательки, що Ваш син не знаходить спільної мови і з іншими дітьми.

Однак не завжди агресивна поведінка є наслідком прихованого щиросердечно¬го дискомфорту. Іноді при¬чина поверхнева, але для її усунення також будуть потрібні певні зусилля. На¬приклад, дитина може бути забіякуватою, якщо в її родині прямо або побічно заохочується жорстокість. Для неї немає перешкод до того, щоб когось ударити — навпаки, це цілком нормальний варіант спілкування. Подумайте, чи не перегинає палицю тато, виховуючи із сина «справжнього чоловіка». Чи часто ви пояснюєте малюкові прості істини про те, що бити іншу людину можна лише в самому крайньому випадку, тільки коли вичерпані всі мирні способи? І чи знає взагалі Ваше маля про ці способи? Чи вміє дитина миритися? Чи навчили Ви її гуманно ставитися до маленьких, до людей похилого віку?

Іноді дитина б’ється тому, що одного разу зрозуміла, наскільки зручно в певних ситуаціях розв’язувати в такий спосіб свої проблеми. Відучити її користуватися таким способом розв’язання проблеми досить складно.
Що робити, якщо Ваша дитина б’ється?
• Найперше – з’ясуйте, яка причина такої поведінки.
• Іноді варто дозволяти дитині побалуватися і «випустити пару».
• Поясніть дитині, що розв’язувати проблеми можна і мирними способами.
• Разом із дитиною придумайте ці способи виходу із конфліктних ситуацій.
• Не застосовуйте фізичне покарання, інакше маля засвоїть, що битися дозволено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому байдужість у дитинстві не минає безслідно?

Дитина | 06:30, 10.02.2026

Дитинство — це фундамент, на якому вибудовується вся особистість людини. Саме любов, підтримка та прийняття батьків формують відчуття безпеки, довіри до світу й власної цінності. Та що стається, коли цих складових бракує?

Чому надто слухняна дитина — це не завжди добре?

Виховання | 00:30, 10.02.2026

Діти, які поводяться чемно, не сперечаються з дорослими, завжди виконують вказівки та не створюють проблем, здаються втіленням мрії для багатьох батьків. Але за цією зразковою поведінкою можуть ховатися речі, які заслуговують на увагу та переосмислен

Як підтримати дитину, яка постійно переживає?

Дитина | 20:30, 09.02.2026

Тривожність у дітей — це не просто емоційна реакція на певну ситуацію. У деяких випадках це сигнал про глибші внутрішні переживання, які дитина не завжди може висловити словами. Вчасно помічені симптоми та правильна реакція дорослих можуть змінити си

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 19:30, 09.02.2026

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

Чому чоловіки і жінки по-різному реагують на дитячий плач?

Сімейні справи | 02:10, 09.02.2026

Дослідники не змогли пояснити те, чому чоловіки частіше вночі не прокидаються від дитячого плачу, простими біологічними відмінностями між статями. Досі було припущення, що відповідальні за слух ділянки мозку жінок більш пристосовані до розпізнавання

Самотні в дитинстві люди більш схильні до деменції

Патологія | 01:20, 09.02.2026

Самотність у дитинстві виявилася фактором ризику швидшого занепаду розумових здібностей і навіть деменції у старшому віці. При цьому самотність у дорослому віці частково опосередковувала цей зв’язок, однак не впливала на його силу. Тому ранні втручан

Чому діти усе сують в ніс: науковий погляд на дитячу допитливість

Дитина | 00:30, 09.02.2026

Мабуть, у кожного є сімейна історія про те, як малеча запхнула собі в ніс квасолину, деталь від LEGO чи кісточку від черешні. А може, цим допитливим дослідником були ви самі — помітили, що предмет якраз поміщається в ніздрю, та й вирішили перевірити,