Як привчити дитину не розкидати і збирати іграшки?

Навчати прибиранню іграшок краще в ігровій формі, щоб для дитини це не перетворилося на рутинний обов'язок. Батьки можуть запропонувати дитині стати детективом і розшукати свої іграшки-скарби, які перебувають у різних кімнатах. Причому батьки повинні одразу назвати ці іграшки, щоб дитина чітко знала, що шукає: зайчика, ляльку Марічку, машину-вантажівку тощо (батьки буквально годину тому натикалися на ці іграшки і тому точно знають, де яка валяється). Щоб полегшити дитині завдання, можна навіть підказати, в якій саме кімнаті слід шукати. Якщо дитині вдасться знайти всі іграшки, треба її похвалити, адже вона – справжній детектив Шерлок Голмс! І тоді дитина завжди погоджуватиметься на таку гру. А згодом батьки вже можуть і не підказувати, де яка іграшка лежить – дитина сама їх шукатиме.

Якщо іграшки лише в одній дитячій кімнаті, це набагато простіше. Тоді мамі можна поставити біля себе коробку з іграшками і сказати: “Зараз ми перевіримо, який ти уважний.

Якщо у будинку кілька дітей, батьки можуть провести змагання: хто збере іграшки швидше. Для цього знадобляться два ящики для іграшок. Переможець отримує маленький приз (наприклад, цукерку). Про підсумки змагань слід розповісти татові чи бабусі, які порадіють за переможця та похвалять його. Наступного разу діти намагатимуться прибирати ще швидше та ретельніше, бо кожному хочеться почути слова захоплення.

До речі, у дітей з'явиться стимул розкидати якнайменше іграшок, щоб їх швидше можна було зібрати. А ще можна заздалегідь обумовити час збирання, наприклад, 3 хвилини. Діти мають вкластися у відведений час.

Якщо ж у вас одна дитина, можна влаштувати змагання між нею та мамою (татом) зі збирання іграшок. Наприклад, протягом кількох хвилин (поставити будильник). Зрозуміло, що дорослий сильно відставатиме від дитини і програватиме у швидкості. А дитина буде пишатися, що збирає іграшки краще та швидше, ніж сам тато (мама)!

Ще один цікавий варіант. Граємо у бажання. Наприклад, дитина загадує для мами бажання – понявкати, як кішка, а мама загадує дитині своє бажання – підняти з підлоги ляльку та покласти до ящика з іграшками. І так можна гратися, доки всі іграшки не будуть розкладені на місцях.

Потім можна пограти в дитину-робота, який має виконувати всі рухи, які йому наказує конструктор (батько): зробити крок уперед, підняти руку догори, потім взяти з підлоги іграшку і покласти на місце. Щоб було веселіше, можна вигадувати нестандартні рухи, наприклад, показати язик, почухати п'яту і таке інше, щоб дитині дійсно подобалася така гра.

Якщо вам треба зробити прибирання в будинку, а діти вередують і не бажають брати в цьому участі, можна вдатися до прийому: взяти аркуші паперу і написати на кожному, що треба робити. Наприклад, на одному – помити підлогу, на іншому – витерти пил, а на третьому – зібрати іграшки. Всі ці папірці скласти у кілька разів, покласти до коробки та запропонувати членам сім'ї заплющити очі й витягнути по одній. Дитина теж захоче брати участь у такому цікавому заході і разом з усіма витягне один із папірців. Якщо їй випаде миття підлоги, а мамі чи татові – збирання іграшок, то за правилами гри можна помінятися завданнями. Звичайно ж, дитина швидше надасть перевагу збиранню іграшок, ніж миттю підлоги. І тоді вся сім'я займатиметься прибиранням – кожен своєю справою.

Щоб діти звикали до прибирання та не ігнорували його, батьки завжди повинні їх хвалити за будь-яку допомогу та з гордістю розповідати про це своїм близьким – бабусям-дідусям, тіткам-дядям: “Я просто не уявляю, що б робила без Ганнусі (Сашка)! Напевно, не впоралася б”. Це дає зрозуміти дітям, наскільки важлива їхня допомога. Вони почуваються дуже дорослими, а це їм дуже подобається.

Якщо ви доручили дитині самостійно прибрати іграшки у своїй кімнаті, то після прибирання, зайшовши до неї, варто дати їй зрозуміти, як ви здивовані та вражені чистотою та порядком. Можна охнути, сплеснути руками і вигукнути: "Ти справжній чарівник!" Дитині буде дуже приємно і захочеться завжди вас дивувати та захоплювати.

Якщо дитина навідріз відмовляється прибирати іграшки, то...
Якщо ж дитина відкидає будь-які пропозиції і навідріз відмовляється збирати свої іграшки, можна сказати так: "Твої іграшки не заслужили того, щоб валятися по кутах. Якщо ти їх не прибиратимеш, ми віддамо їх іншій дитині, яка їх любитиме і складатиме на місце”. Або так: "Машинки мають стояти в гаражі, а вони валяються абияк... Їм погано". Можна дати дитині час про це подумати і піти з кімнати. Найімовірніше, вона прийме правильне рішення і прибере все на місця.

Або ще варіант. Якщо дитина не хоче вам допомагати прибирати і відмовляється складати на місце іграшки, можна попередити її: "Якщо ти не хочеш виконувати мої прохання, я не виконуватиму твої. Не проси мене купити тобі цукерки або катати на гойдалці". Дитина одразу зрозуміє, що краще з мамою не сваритися, і почне збирати свої іграшки.

Головне – не кричати на дитину, не називати її ледачою, а всі питання вирішувати спокійно. Треба пояснити дитині, що у кожного члена сім'ї – свої обов'язки в домі: тато чистить від пилу важкий килим, мама – пере та прасує білизну, а дитина також має невеликі доручення, які має виконувати. Одне з них – збирати свої іграшки та складати їх на місце.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чи обов'язково міняти по батькові дитини, коли змінюється ім'я батька?

Дитина | 01:20, 13.02.2026

У житті трапляються ситуації, коли одна з ключових ланок ідентичності людини — ім’я — змінюється. Наприклад, батько вирішує змінити власне ім’я з особистих чи релігійних міркувань, або після набуття іншого громадянства. Відразу постає юридичне й побу

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли дитина каже «мені нудно»: що вона має на увазі насправді?

Дитина | 20:30, 12.02.2026

Фраза «Мені нудно» часто звучить у дитячому віці. Та це не завжди про відсутність занять — частіше це сигнал, який варто розшифрувати.

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати