Надихати, а не примушувати — ось основний механізм мотивації. Умовно його можна зобразити так:
— Я стараюся.
— У мене виходить.
— Я маю результат, який мене задовольняє.
— Я стараюся знову.
Міцні звʼязки між кожною ланкою цього ланцюжка сприяють повторенню бажаної дії та якісному її покращенню. Щоб це спрацювало, потрібні старання і доречні дії батьків у різних ситуаціях. Це не вмовляння, якими зловживають мами й не категоричність, яку вибирають татусі.
Ось 9 дієвих способів мотивувати дитину:
— Піклування. Налагодити контакт, встановивши довірливі стосунки.
— Робити разом або бути поряд для закріплення результату. Іноді дитині набридає робити уроки, бо це нудно. Час від часу підходьте й щось питайте, а перевірку параграфів перетворіть на гру «Розкажи татові що-небудь цікаве».
— Маленькі заохочення. Тиждень без двійок — ідемо гуляти в парк чи їсти морозиво. Важливо не перестаратися, щоби дитина робила будь-що за бажанням, а не за приз.
— Схвалення й несхвалення. Знайдіть час для похвали, не бійтеся ділитися негативними емоціями. Проте це не має зводитися до маніпуляції: «Ти мене не любиш, бо не хочеш мити посуд».
— Парадоксальні нагороди. Дитина не перемогла в конкурсі талантів, але намагалася з усіх сил. Винагородіть її за старання, а не за результат, щоби підтримати самооцінку.
— Невпинний рух. Увесь час створюйте ситуації, які будуть «тренувати» мотивацію. Не секрет, що задоволення від зробленого — це теж механізм заохочення. Дайте дитині можливість його отримувати.
— Підтримка внутрішньої мотивації. Памʼятайте, що Паганіні теж колись не вмів грати на скрипці. Тому починання дитини слід підтримувати атмосферою: розповідати, що все стається не одразу, дивитися фільми про відомих музикантів (художників, винахідників…) тощо. Тоді формується образ «себе-скрипаля», і внутрішня мотивація наздоганяє зовнішню.
— Колективна мотивація — залучення родини й середовища. Дитина сумлінніше вчиться, аби не підвести команду на турнірі; допомагає мамі прибирати, щоб зустріти друзів на своєму святі.
— Справедливість. Якщо, наприклад, напередодні Нового року син або донька весь день допомагали вам прибирати, то ввечері вони можуть відпочити, не помивши посуд.
Звичайно, шлях від «Не хочу» до «Так, хочу й зроблю!» не буде легким. Для деяких дітей він розтягується на роки, потребує значних зусиль від усіх членів родини. Проте памʼятайте, що кожен крок є нелегким не тільки для вас. Якщо ви відчуваєте безсилля й не знаєте, що підійде саме вашій дитині, — зверніться до родинного психолога.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина нічого не хоче
Цікаво також:
Новини по темі
Прикорм: як зрозуміти, що дитина сита?
Дитяче харчування | 01:20, 07.12.2025
Одноразовий чи багаторазовий підгузок: який вибрати?
Дитина | 00:30, 07.12.2025
Причини темних кіл під очима у дітей
Дитина | 21:30, 05.12.2025
Менше цукру в перші 2 роки життя = менше хвороб у майбутньому
Дитяче харчування | 07:30, 05.12.2025
Чим небезпечне веганство для дітей?
Дитяче харчування | 08:30, 04.12.2025
Скільки мандаринів можна з'їсти за день дітям і дорослим?
Харчування | 06:30, 04.12.2025
Чому дитина різко худне?
Хвороби | 00:30, 04.12.2025