Як мамі зрозуміти, що у дитини невроз?

Adoption

Date: 10:30, 22.05.2025 | Категорія: Хвороби [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

137 Переглядів

Неврози – застаріла назва нервово-психічних розладів, що виникають у дитини у відповідь на ситуації, що травмують. Вони можуть проявлятися по-різному, наприклад, через нав’язливі дії: смоктання пальців, кусання нігтів, тики, заїкання, енурез. Зазвичай, цей стан супроводжується поганим настроєм, проблемами зі сном та апетитом. Неврози бувають не лише у результаті психотравмуючих подій, а й через похибок у вихованні.

4672_11.jpg (25.95 Kb)

Прояви невротичних станів можуть відрізнятися залежно від індивідуальних особливостей дитини або характеру ситуації, що найбільш травмує.

При неврастенії часто можна спостерігати:

– нестабільну поведінку;
– плаксивість і дратівливість;
– часті головні болі;
– проблеми зі сном, нічні страхи;
– стомлюваність.

При істеричному неврозі у дитини проявляється:

– демонстративна поведінка, такі діти відрізняються навіюваністю;
– емоційна нестабільність;
– надмірна егоїстичність;
– затримки дихання під час спалахів гніву, сильного плачу. Вони тривають до того часу, поки поруч із дитиною перебувають ті, на кого направлено поведінку.

При невротичному заїканні, воно зазвичай настає після сильного переляку або сильної емоційної реакції, можуть виникати неконтрольовані рухи і тики м’язів обличчя, які повторюються під час хвилювання.

При неврозі нав’язливих станів у більшості дітей виявляються мимовільні рухи:

– часте моргання очима;
– посмикування головою, плечима;
– розгойдування вперед, назад, убік;
– постукування ногою;
– накручування волосся на палець;
м посмикування мочки вуха;
– відкушування нігтів;
– висмикування волосся, вій.

Без корекції згодом невротичні реакції стають стійкими. У підлітковому віці вони переростають у невротичні стани, а коли настає дорослішання, переходять у невротичний розлад особистості.

Описані стани легше запобігти, ніж лікувати. Головна профілактика – це створювати сприятливу психологічну атмосферу в сім’ї, дошкільних закладах та школі, у дитини має бути доброзичливе спілкування з емоційно значущими дорослими та однолітками, їй потрібно дотримуватися режиму сну та відпочинку, контролювати фізичні та розумові навантаження.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: