Чи варто вчити дитину ділитися іграшками з іншими?

Adoption

Date: 14:50, 16.10.2024 | Категорія: Ігри та іграшки [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

357 Переглядів

У багатьох батьків присутня установка, що дитина обов’язково повинна ділитися з іншими дітьми своїми іграшками, а якщо вона цього не хоче робити — значить скупиться. А чи потрібно (можна) взагалі змушувати дитину віддавати свої особисті речі проти її волі?

6259_6.jpg (38.3 Kb)

Уявіть таку ситуацію. Вам подарували новий телефон) Ви прийшли в кафе та за звичкою поклали гаджет на стіл. За хвилину до вас підходить незнайома дівчина, бере ваш новенький телефон і починає, наприклад, гортати фотографії, а потім взагалі кудись дзвонити… ШОК! Ви обурено: «Гей, віддай телефон! Це мій”! На що чуєте від чоловіка, що сидить поруч: «Дорога, ти що, жаднюга? Не кричи? Потрібно ділитися!»

Ця вигадана історія ілюструє весь абсурд того, що відбувається на дитячих майданчиках, тільки в більш зрозумілому для нас прикладі.

Дорослі так намагаються уникати «гострих», «незручних» ситуацій, щоби виглядати ввічливими і хорошими в очах оточуючих, що не помічають, як ранять і підривають довіру своїх дітей.

Я якось стала свідком однієї ситуації, яка надовго вкарбувалась в мою пам’ять: мама так сильно посварила свого сина Ваню за те, що він не давав грати своєю машинкою іншому хлопчику, що той аж впісявся. На моє зауваження: Він не хоче, це його право! Навіщо доводити малюка до такого стану через нісенітницю!», жінка відповіла: «Він повинен навчитися ділитися!!!».

ВІН ПОВИНЕН? Ви серйозно? Йому лише 3, а він уже винен: мамі, незнайомому хлопчику на майданчику і Бог знає кому ще… «ВІН ПОВИНЕН» — одна з тих фраз, яка не навчає і не творить, а навпаки – руйнує особистість, робить дітей зручними та безвільними, пригнічує їх інтерес до життя привчає підкорятися тим, хто сильніший.

Ви б бачили обличчя Вані. Він не розумів, що зробив не так. Чому кричить мама? Чому вона вирвала у нього з рук його машинку і віддала іншому хлопчику? Він стояв здивований секунд 5 і потім просто почав гірко плакати. Якби в цей момент була можливість зняти вираз обличчя мами на камеру, вона б точно не змогла себе впізнати… Не впізнавав маму і Ваня… Він злякався та обмочив штани…

Після того, як мама з Ванею зникла за поворотом, я задумалася: куди ж діваються всі ті «щедрі» люди, яких у дитинстві як і Ваню, батьки змушували ділитися? І звідки беруться такі ось мами, готові на все: приниження свого малюка, крик, злість аби їхня дитина виглядала не жадібною … Можливо, вже час задуматися про те, що даний метод виховання не працює і припинити вирощувати травмованих дорослих? Прищеплювати повагу та тактовність за допомогою власного прикладу.

♥ Тактовність дає можливість – не помічати помилки та культивувати переваги людей.
♥ Тактовність звільняє – від грубості та прямолінійності.
♥ Тактовність дає платформу – для роботи над собою з метою зміни на краще всього навколишнього світу.
♥ Тактовність розвиває уважність – по відношенню до світу та людей.
♥ Тактовність надає сили – для гідної поведінки у будь-якому оточенні та у будь-якій ситуації.

А ще якщо тактовність приправити повагою, то ви ніколи і за жодних обставин не дозволите собі поведінку, як у мами Вані.

Щедрість – це звичайно добре і правильно, якщо тільки не насильно! Ця чеснота повинна дозріти в дитині шляхом поваги та тактовності з боку батьків і ніяк інакше.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: