сь що розповідає сама Тетяна:
“Почну трохи здалеку. Моя дочка практично не ходила в школи раннього розвитку. Я займалася з нею сама. Коли ми тренували руку перед школою, то наш зошит виглядав ось так:
Бачите різницю? Я не підкреслювала їй червоним кольором помилки. Я виділяла зеленим ті букви і гачечки, які виходили у неї добре. Вона це дуже любила і завжди після кожного рядка просила: “Мам, яка вийшла краще всіх?” І так раділа, коли я обводила кращу букву зі словами: “Ідеально!”
У чому різниця між підходами? Мабуть ви вже зрозуміли.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Чому до дітей довше "доходить" інформація, ніж до дорослих?
У першому випадку концентруємося на помилках. Що відклалося у вашій фотопам’яті? Правильно, ті букви, які написані кострубато, те, що неправильно. Чи побачили ви за цими червоними підкресленнями ідеально написані літери? Ні! Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми запам’ятовуємо те, що виділено.
У другому випадку ми концентруємося на тому, що зроблено правильно! Ми отримуємо зовсім інші емоції, інше сприйняття. Хочемо ми чи ні, але підсвідомо ми прагнемо повторити те, що було ідеальним! Це зовсім інша внутрішня мотивація – не прагнення уникнути помилки, а прагнення зробити добре!
… Ми з дитинства звикаємо концентруватися на недоліках, на тому, що неправильно, на тому, що нам здається поганим. Нас привчали до цього в школі за допомогою червоної пасти, нас привчали до цього, коли частіше робили зауваження за те, що зроблено неправильно, ніж хвалили за те, що ми зробили добре.
З 20 написаних в ряд гачків підкреслений був тільки один. Тобто 19 були написані добре, а 1 – неідеально. Чому ж ми сконцентровані на цьому одному???
…Упроваджуючи принцип “зеленої пасти” з донькою, я побачила, що навіть якщо я не вказую їй на помилки, вони поступово йдуть самі собою, тому що вона прагне зробити відмінно сама, по своїй добрій волі!”
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: навчання, дитина, школа, розвиток, письмо, психологія, помилки
Цікаво також:
