Що робити батькам, якщо дитина почала красти?

Якою б порядною не була родина, одного дня будь-яка дитина може принести додому крадену річ. Звісно, це неприємна ситуація, яка потребує уваги батьків. Проте вона не є ознакою, що малюк виросте злочинцем. Така поведінка не трапляється просто так, щоб оцінити серйозність ситуації та допомогти, треба розуміти причини. Інакше ситуація може повторитися. Чому діти крадуть, як батькам на це правильно реагувати, щоб подібних ситуацій більше не було, та коли крадіжки переростають у клептоманію?

У питаннях допомогли розібратися лікарка психологиня-консультантка Леся Мироняк, психологиня, дитяча психотерапевтка Тетяна Окаєвич та психологиня, арттерапевтка Дарія Кудінова.

Красти можуть як маленькі діти, які ще не можуть побудувати складний ланцюжок причинно-наслідкового зв’язку, так й підлітки, які вже точно знають, що роблять.

У будь-якому віці для крадіжки є причина. Психологині допомогли розібратися, що ж слугує поштовхом малюків до крадіжки у різному віці.

Діти від трьох років

В ранньому віці дитина не може красти навмисно. Вона просто недостатньо зріла, щоб усвідомити свою поведінку та зрозуміти, що брати чуже не можна.

Психологиня Леся Мироняк пояснює це тим, що з 2 до 7 років розуміння причинно-наслідкових зв’язків ще недостатньо сформоване. У дітей з підвищеною емоційною вразливістю відсутність такого розуміння може тривати до 9 років.

Навіть попри пояснення батьків незрілість префронтальної кори головного мозку може спонукати повторювати крадіжки. Адже дітям ще важко контролювати дії й усвідомити наслідки.

Віковий егоцентризм та відсутність кордонів
Усі діти — егоїсти. Вони звикли, що світ обертається навколо їхніх потреб, тож ще не можуть поставити себе на місце іншої людини. Також діти не розуміють, що їхні дії можуть комусь нашкодити.

Психологиня Леся Мироняк заспокоює, що це просто етап фізіологічного розвитку і не є ознакою поганого виховання чи патології.

Ще одним фактором, який може спонукати до крадіжки — відсутність особистих кордонів у родині. Тоді дитина може думати, що всі речі — спільні.

Наслідування та генетика
Відомо, що діти багато в чому копіюють поведінку дорослих. Та інколи така поведінка може бути ознакою патології та зумовленою генетично.

"У таких випадках розібратися з причинами може психолог за допомогою спеціалізованих методик. Також може знадобитися консультація психіатра", — каже психологиня.

Відсутність довіри
Інколи діти можуть красти тому, що бояться запитати дозволу у батьків відкрито. Це свідчить про проблеми з довірою у родині.

Бажання уваги
Ще однією причиною такої поведінки може бути просте бажання уваги. Дітям може здаватися, що їх не помічають. Саме тому вони шкодять чи беруть заборонене, не задумуючись про наслідки.

В окремих випадках крадіжка може бути проявом помсти, що дитину не помічають. Через образу вона хоче зробити щось на зло іншим.

акож дитина може просто заздрити, що в когось є річ, а в неї немає. Іноді дитина може красти в речі в людей, з якими хоче потоваришувати, але просто не вміє чи соромиться сказати про це.

Емоційна депривація та проблеми із самоконтролем
Леся Мироняк зауважила, що заборона батьків висловлювати емоції, наприклад, голосно сміятися чи плакати, може призвести до того, що діти починають красти для самоствердження.

Так вони намагаються проявити ту чи іншу невисловлену емоцію.

Також крадіжки властиві дітям із проблемами самоконтролю. Так відбувається у дітей з розладом дефіциту уваги й гіперактивності через особливості розвитку нервової системи.

Чому крадуть підлітки
На відміну від маленьких дітей підлітки вже можуть зрозуміти, що вони роблять і яка відповідальність за це чекає. Найчастіше вони йдуть на цей крок, щоб привернути до себе увагу дорослих чи самоствердитися.

Та ніколи й нічого не буває просто так. Отож причиною крадіжок могли послугувати:

Пережиті фізіологічні та психологічні травми в дитинстві. Внаслідок пережитих травм у дітей може виникнути ПТСР — посттравматичний стресовий розлад. Через це дитина може перестати відчувати будь-які емоції та красти, щоб отримати нові відчуття.

- Розлади адаптивності. Підлітки, у яких є проблеми з адаптацією у нових життєвих обставинах чи з іншими поведінковими особливостями також можуть почати красти.
- Підлітковий бунт. Те, що підлітки починають красти, може бути проявом самоствердження та внутрішнього відокремлення від батьків. Адже дітям здається, що вони починають самостійно контролювати життя.
- Феномен бідності. Тетяна каже, що підлітки дуже часто прагнуть бути незалежними, відчувати комфорт. Тож коли вони крадуть, то просто намагаються рятувати свою сім’ю від дискомфорту.

Тобто дитина перебирає на себе сором і неспроможність батьків у фінансовій сфері.

Дитина краде: як реагувати батькам на дитячий злочин
Новина, що дитина краде, може викликати у батьків чималий сором та сумніви у вихованні. Та в цей момент важливо впоратися зі своїми переживаннями. Адже якщо відразу виплеснути їх на малечу, можна лише погіршити ситуацію.

- Спершу слід впоратися зі своїми емоціями та переживаннями, а потім вислухати дитячу версію подій, хай якою фантастичною вона б не була.
- М’яко та з розумінням поясни дитині, що не можна брати чуже без дозволу. Скажи, що розумієш, що вона зробила це ненавмисно.
- Кричати, соромити та принижувати малюка в жодному разі не можна, адже діти раннього віку дуже вразливі.

Говори з дитиною почуттями. Наприклад, запитай: “Тобі образливо, що в цієї дівчинки є така іграшка, а в тебе немає?”, “Тобі сумно і ти плачеш тому, що не можеш це взяти додому?”

Щоб побороти бажання взяти чужу річ, треба визнати емоції, які відчуває дитина, та допомоги їх пережити. Покажи, що ти поруч, підтримуєш, приймаєш та розділяєш несправедливість світу.

"Річ у тім, що дитині непотрібна сама річ, для неї має значення емоція, яку вона викликає. Тому важливо зрозуміти потребу малюка, щоб задовольнити її іншим чином", — додає Тетяна.

Став питання, які допоможуть зрозуміти мотив. Так, замість питань з докором, слід питати, чим саме дитині сподобалась річ, попросити розповісти про неї більше та пояснити її особливість.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Що не варто казати дитині, навіть коли ви роздратовані?

Сімейні справи | 00:30, 14.02.2026

Кожен з нас може втратити самовладання, особливо у складні моменти виховання. Однак деякі слова, сказані у гніві, можуть залишити глибокий слід у дитячій душі.

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати

Вплив матері на жіночий вибір материнства

Мама | 06:30, 12.02.2026

Дитинство — це не лише колискова й запах маминих рук. Це також слова, які болять десятиліттями, тиша, яка лякає більше за крик, і досвід, який формує фундамент рішень на все життя. Особливо — рішень, пов’язаних із материнством.