Булінг негативно впливає не тільки на дитину-жертву, а й на того, хто ображає - психологи

Сучасні діти знають свої кордони, проте, це не захищає їх від тих, хто звик виливати свою агресію на інших. І, як виявилося, така поведінка негативно відбивається не лише на жертві.

Кожна третя дитина у світі є жертвою булінгу. Ті, хто зазнали цькування, мають проблеми з соціалізацією, зниження успішності, і головне — страждають на психічні розлади. Рівень розповсюдженості депресії у них в 3 рази вищій порівняно з дітьми, яких не булили, також розвивається посттравматичний стресовий розлад. Чим небезпечний булінг, на своїй сторінці розповіла психологиня Богдана Валігура:

«Найгірше те, що жертви булінгу скоюють самогубства. Може, вони самі винні? Може, в них від початку були проблеми з соціалізацією або психікою, і колектив їх просто не приймав? Чи може ті, хто є ініціаторами булінгу, — психічно хворі чи неадекватні? Звинувачення жертви у діях, що могли «спровокувати» фізичне чи емоційне насильство (віктімблеймінг) недоречне. Та й дослідження показують, що причинно-наслідковий зв'язок психопатології та булінгу є такий: спочатку проявляється булінг — і вже саме він спричиняє розвиток психопатології. При чому у всіх його учасників.

Булінг негативно впливає не тільки на жертв. У психотерапії давно є термін «травма свідка», це травматизація через споглядання та співчуття жертві. Якщо зосереджуватись саме на булінгу, то спостерігачі фактично є його невід'ємною частиною. Але їхня роль куди складніша, ніж здається.

Взагалі є купа дослідників, які розробили багато класифікацій і рольових моделей учасників булінгу. Якщо спростити, то маємо щось на кшталт цього: жертва — співжертва (спостерігач, що співчуває жертві та може стати на її захисти, також викликавши на себе агресію), ізолят (спостерігач, що ізолюється від булінгу, та може навіть заперечувати його наявність), союзники агресора (ті, що відводять від себе увагу агресора та групи, акцентуючи її на недоліках або безпідставних приниженнях інших учасників групи, зокрема жертви), агресор — вершина ієрархічної ланки неформального колективу, що зберігає своє ієрархічне положення саме завдяки такій поведінці).

Усі ці групи показують вищий рівень депресії, вживання психоактивних речовин, та кількість суїцидальних думок порівняно з дітьми, яки не брали участь у цькуванні. Спостерігачі часто мають внутрішній конфлікт, заснований на бажанні захистити себе і не опинитись на місці жертви, та розумінні, що відбувається щось жахливе й цьому треба якось завадити. Союзники агресора також мають внутрішній конфлікт, заснований на страхові".

Психолог пояснює: за булінг завжди відповідальні у першу чергу дорослі, які не звертали увагу, не навчили вирішувати конфлікти мирним шляхом, не виховали потрібні цінності.

«Часто агресор сам є жертвою або свідком домашнього насильства, — констатує психологиня. - Діти поводять себе так, тому що часто просто не вміють інакше. Досвід булінгу суттєво впливає на якість життя та психічне здоров'я дітей і в майбутньому. Дослідження це підтверджують: у дорослих, що мають досвід булінгу, вищий рівень стресу на робочому місці, вони частіше мають депресію і загалом нижчий рівень життєвого добробуту. Булінг — це величезна проблема для всього суспільства, а не тільки батьків підлітків та шкіл».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чоловіки, які слухають своїх дружин, - найуспішніші

Тато | 08:30, 11.04.2026

Дослідження в галузі соціальної психології, включаючи роботи відомого доктора Джона Готтмана, показують, що «прийняття впливу» є важливим фактором успіху - особливо якщо дивитися глибше, через призму стану нервової системи та рівня стресу.

Пари, які вміють жартувати один з одного, щасливіші - дослідження

Сімейні справи | 07:30, 11.04.2026

Дані, опубліковані в Journal of Research in Personality, а також дослідження, проведені вченими з University of Kansas, показують - гумор всередині пари напряму пов’язаний з вищим рівнем задоволеності стосунками і емоційної близькості, особливо коли

Обійми знижують стрес і піднімають імунітет - дослідження

Сімейні справи | 01:20, 11.04.2026

Фізична близькість, така як обійми чи ніжні дотики, запускає в організмі процеси, які напряму впливають на нервову систему. У момент контакту знижується рівень кортизолу - гормону стресу, який накопичується через постійну напругу, переживання і внутр

Що робити батькам, якщо їх дратує дитина-підліток?

Сімейні справи | 00:30, 10.04.2026

Це цілком нормальна ситуація, хоча про неї не прийнято говорити голосно. Підлітковий вік — це період "великого розриву", коли дитина намагається стати окремою особистістю, часто через суперечки та знецінення батьків. Ось короткий план дій, як зберегт

Як реагувати батькам, якщо дитина агресивно сприймає будь-які спроби їй допомогти?

Сімейні справи | 19:30, 09.04.2026

Агресія дитини у відповідь на допомогу — це зазвичай захисна реакція. Дитина відчуває провину, сором або страх бути «недостатньо хорошою», і виплескує ці почуття назовні, щоб відгородитися від болю. Ось стратегія для батьків, як поводитися в такі мом

Поради для батьків, як почати розмову, коли дитина «мовчить»?

Сімейні справи | 00:30, 07.04.2026

Коли підліток закривається, звичні запитання «Як справи?» або «Що в школі?» зазвичай отримують коротке «нормально». Щоб розтопити цей лід, спробуйте змінити тактику.

Чому батькам і підліткам так важко порозумітися?

Сімейні справи | 20:30, 06.04.2026

Здається, ще вчора ваша дитина бігла до вас обійматися, а сьогодні вона зачиняє двері в кімнату і відповідає коротким «нормально» на будь-яке запитання. Конфлікти виникають на рівному місці: від невимитого посуду до вибору одягу. Чому цей період таки