Булінг негативно впливає не тільки на дитину-жертву, а й на того, хто ображає - психологи

Сучасні діти знають свої кордони, проте, це не захищає їх від тих, хто звик виливати свою агресію на інших. І, як виявилося, така поведінка негативно відбивається не лише на жертві.

Кожна третя дитина у світі є жертвою булінгу. Ті, хто зазнали цькування, мають проблеми з соціалізацією, зниження успішності, і головне — страждають на психічні розлади. Рівень розповсюдженості депресії у них в 3 рази вищій порівняно з дітьми, яких не булили, також розвивається посттравматичний стресовий розлад. Чим небезпечний булінг, на своїй сторінці розповіла психологиня Богдана Валігура:

«Найгірше те, що жертви булінгу скоюють самогубства. Може, вони самі винні? Може, в них від початку були проблеми з соціалізацією або психікою, і колектив їх просто не приймав? Чи може ті, хто є ініціаторами булінгу, — психічно хворі чи неадекватні? Звинувачення жертви у діях, що могли «спровокувати» фізичне чи емоційне насильство (віктімблеймінг) недоречне. Та й дослідження показують, що причинно-наслідковий зв'язок психопатології та булінгу є такий: спочатку проявляється булінг — і вже саме він спричиняє розвиток психопатології. При чому у всіх його учасників.

Булінг негативно впливає не тільки на жертв. У психотерапії давно є термін «травма свідка», це травматизація через споглядання та співчуття жертві. Якщо зосереджуватись саме на булінгу, то спостерігачі фактично є його невід'ємною частиною. Але їхня роль куди складніша, ніж здається.

Взагалі є купа дослідників, які розробили багато класифікацій і рольових моделей учасників булінгу. Якщо спростити, то маємо щось на кшталт цього: жертва — співжертва (спостерігач, що співчуває жертві та може стати на її захисти, також викликавши на себе агресію), ізолят (спостерігач, що ізолюється від булінгу, та може навіть заперечувати його наявність), союзники агресора (ті, що відводять від себе увагу агресора та групи, акцентуючи її на недоліках або безпідставних приниженнях інших учасників групи, зокрема жертви), агресор — вершина ієрархічної ланки неформального колективу, що зберігає своє ієрархічне положення саме завдяки такій поведінці).

Усі ці групи показують вищий рівень депресії, вживання психоактивних речовин, та кількість суїцидальних думок порівняно з дітьми, яки не брали участь у цькуванні. Спостерігачі часто мають внутрішній конфлікт, заснований на бажанні захистити себе і не опинитись на місці жертви, та розумінні, що відбувається щось жахливе й цьому треба якось завадити. Союзники агресора також мають внутрішній конфлікт, заснований на страхові".

Психолог пояснює: за булінг завжди відповідальні у першу чергу дорослі, які не звертали увагу, не навчили вирішувати конфлікти мирним шляхом, не виховали потрібні цінності.

«Часто агресор сам є жертвою або свідком домашнього насильства, — констатує психологиня. - Діти поводять себе так, тому що часто просто не вміють інакше. Досвід булінгу суттєво впливає на якість життя та психічне здоров'я дітей і в майбутньому. Дослідження це підтверджують: у дорослих, що мають досвід булінгу, вищий рівень стресу на робочому місці, вони частіше мають депресію і загалом нижчий рівень життєвого добробуту. Булінг — це величезна проблема для всього суспільства, а не тільки батьків підлітків та шкіл».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Як правильно сформувати сімейні цінності у дитини?

Сімейні справи | 19:30, 09.02.2026

Виховання поваги до сімейних цінностей у дитини вимагає уваги, терпіння та послідовності. Нижче наведені кроки, які допоможуть батькам у цьому важливому процесі.

Люди з психічними розладами обирають собі подібних партнерів

Сімейні справи | 07:30, 09.02.2026

Люди з психічними розладами частіше обирали собі в романтичні партнери інших людей з психічними розладами, особливо якщо ці розлади в них були однаковими. Раніше таку закономірність помічали в мешканців північноєвропейських країн, однак зараз підтвер

Люди з хронічним болем виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму

Психологія | 06:30, 09.02.2026

Люди, що страждають від хронічного болю, виявилися більш самокритичними та схильними до перфекціонізму й менше вірили у власні сили. Як вважають науковці, це спричиняє в них додатковий стрес, який може призводити до ще більшого болю. Тому психотерапі

Самотні в дитинстві люди більш схильні до деменції

Патологія | 01:20, 09.02.2026

Самотність у дитинстві виявилася фактором ризику швидшого занепаду розумових здібностей і навіть деменції у старшому віці. При цьому самотність у дорослому віці частково опосередковувала цей зв’язок, однак не впливала на його силу. Тому ранні втручан

Жінки обирали собі багатших чоловіків, а чоловіки — красивіших партнерок

Психологія | 23:30, 08.02.2026

Жінки виявилися схильними обирати для себе багатших й амбіційніших за них партнерів, тоді як чоловіки — красивіших за них партнерок. Водночас для жінок виявилося важливо бути красивішими за своїх партнерів, а для чоловіків — смішнішими. Науковці прип

Батьківство зробило людей байдужими до екскрементів

Психологія | 23:00, 08.02.2026

Люди, які мали малих дітей, за роки догляду за ними стали відчувати меншу огиду як до дитячих екскрементів, так і загалом до людських. Однак ті люди, у яких діти ще перебували на грудному вигодовуванні, виявилися більш чутливими до таких подразників.

Патологічна прокрастинація частково передалася від батьків дітям

Психологія | 21:00, 08.02.2026

Рівень успадкування патологічної прокрастинації, тобто відкладання справ на потім попри неприємні наслідки, виявився близьким до 47 відсотків. Такий рівень успадкування має більшість фізіологічних рис людей, зокрема обмін речовин або наявність неінфе