Не народилися на землі ще такі батьки, які змогли б з незворушним спокоєм всю ніч розважати непосиду тільки тому, що у дитини несподівано прорізалася тяга до наукових досліджень на тему: Скільки годин поспіль дорослі зможуть не спати? Або холоднокровно сприйняти звістку про те, наприклад, що в пориві творчого натхнення юний талант вирізав аплікацію з оббивки нового дивану, прекрасно знаючи, що такого робити не можна. Навіть найсерйозніші антидепресанти не допоможуть при подібних обставинах.
Всі ми люди, а не роботи. Нам властиво переживати, засмучуватися і сердитися. Чудово розуміючи, що підвищувати голос на дитину категорично заборонено, більшість з нас рано чи пізно не справляється зі своїми нервами. А потім... каяття перед малям, відчуття батьківської неспроможності. Що ж робити?
Взагалі батьки підвищують голос у двох випадках: від безсилля або коли така поведінка в їх власному дитинстві вважалася нормальною. Але задумайтеся, дитина сприймає крик, як загрозу. Регулярні розмови в підвищеному тоні призводять до страху дитини перед власними мамою і татом. А, з часом, що найстрашніше, малюк звикає до крику, як до норми. В результаті дитина або "заглиблюється у себе", або починає "зриватися" на більш слабких.
Якщо ви підвищуєте голос дуже рідко - в цьому немає нічого страшного. Приміром, коли малюк наполегливо намагається непомітно від мами вискочити зі своєю машинкою з двору на жваву трасу, і ніякі спокійні пояснення не допомагають.
Інша справа, якщо крик вже став нормою вашого повсякденного спілкування. З цим необхідно боротися! Для початку поговоріть з малюком. Поясніть йому, що ви намагаєтеся позбутися від поганої звички і попросіть допомоги. Приміром, домовтеся, що під час нервових зривів дитина буде робити вам зауваження: "Мамо, ти знову кричиш на мене, будь ласка, спілкуйся зі мною тихіше, адже ми любимо один одного".
Виробіть в собі звичку перепросити малюка, вибачитися перед ним і почати розмову спочатку.
Якщо ці рядки читають батьки, в чиїх сім'ях прийнято жорстке авторитарне правління, можливо, все описане здасться занадто складним. Але, насправді, важко тільки перші рази. Користуючись цією простою методикою, ви не тільки навчитеся контролювати свої емоції, але і станете краще розуміти себе і дитину.
Така співпраця корисна також і малюкові. Страх перед дорослими поступово зникне. Дитина навчиться добиватися своєї мети шляхом переговорів, що дуже знадобиться їй в майбутньому житті.
Найчастіше ми кричимо тоді, коли не знаходимо вихід негативної енергії. Отже шукайте віддушину: ходіть гуляти, спілкуйтеся з друзями, на кінець, скачайте парочку комп'ютерних ігор.
Якщо погані слова вже на самому кінчику язика - принаймні, не ображайте дитину і не переконуйте її в тому, що вона "дурна", "нездара" і т. д.
Обов'язково говоріть дітям не тільки про те, що вони зробили погано, але і про те, що ви відчуваєте при цьому.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
5 ефективних способів швидко заколисати дитину, яка плаче
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, батьки, виховання, мама, не кричати
Цікаво також:
Новини по темі
Бабусина мудрість: «Чому не можна карати дітей?»
Сімейні справи | 06:20, 11.04.2024
Жартівливий гороскоп: яка ти подруга за знаком зодіаку?
Сімейні справи | 01:20, 11.04.2024
Україна має рекорд. Найвищий зріст дружини відносно до зросту чоловіка
Сімейні справи | 23:00, 09.04.2024
Як пережити шок від рішення розлучитися?
Сімейні справи | 12:10, 07.04.2024
Чим корисний шлюб для здоров'я?
Сімейні справи | 00:30, 03.04.2024
Чому діти і дорослі сприймають час по-різному?
Дитина | 07:40, 01.04.2024