Чому дружити з дітьми протипоказано: думка психологів

Adoption

Date: 07:00, 22.06.2023 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

427 Переглядів

Багато батьків, прагнучи довірливих відносин зі своїми дітьми, намагаються з ними дружити. Однак це є неприпустимою формою стосунків у родині – батьки завжди мають залишатися батьками.

8672_2.jpg (42.24 Kb)

Як правильно батькам вибудувати відносини з дітьми – сайту 24 каналу пояснила освітня психологиня, членкиня Американської психологічної асоціації, фахівчиня з психічного здоров'я Ані Леоніла Іоселіані.

"У нас має бути авторитет. Авторитет та повага – все, що у нас є. Ми слухаємось батьків не тому, що боїмося, а тому, що їх поважаємо. Моя мама не повинна бути моєю найкращою подругою. Вона має бути мамою. Людиною, до якої я можу прийти за допомогою, підтримкою та захистом", - каже фахівчиня з психічного здоров'я Ані Леоніла Іоселіані.

За її словами, дружити з дітьми можна, коли дитині вже 40 років, а її батьки досягли того віку, коли можна круто провести час за спілкуванням з цією дорослою людиною.

"Але дружити з десятирічною дівчинкою чи хлопчиком абсолютно протипоказано. Ви – насамперед мама. У вас є функції, які ви маєте виконувати. У першу чергу, ви повинні захищати", – наголосила фахівчиня.

Головна роль батьків – виховати дітей, підготувати їх до самостійного життя, у якому вони зможуть нормально функціонувати. Для цього потрібні повага, авторитет та розподіл відповідальності. Є суто батьківські функції, які не стосуються дітей.

"Ми можемо дитині сказати: "Твоя відповідальність вдома – помити посуд і винести сміття". Це нормально. Не нормально, коли жінка сидить і обговорює з дитиною: "Блін, у мене цього місяця не вистачає грошей на життя і я не знаю, у кого можна позичити", – пояснила психологиня.

Ще одна тема, яка не стосується дітей – розлучення.

"Потрібно пояснити дитині, чому ми розлучаємося, але не треба говорити: "От який у тебе поганий тато" або "Яка у тебе погана мама". Це наша проблема, наше рішення, на яке ми не питаємо дозволу у дитини. Ми – батьки, ми маємо батьківські функції, які не розділяємо ні з ким", – зазначила психологиня.

За її словами, важливо з повагою ставитись до своєї дитини та пам'ятати, що вона – окрема особистість. Ми маємо поважати її потреби, її думку, тобто приймати такою, як вона є.

"І можемо скерувати цю любов у конструктивному напрямку правильним речам", – підсумувала Ані Леоніла Іоселіані.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: