Чому бажання батьків бути другом для дитини - шкідливе?

Adoption

Date: 05:00, 18.09.2023 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

1048 Переглядів

Батькам хочеться, щоб дитина ділилася своїми радощами і проблемами, хочеться знати коло її спілкування і відчувати її душу. Особливо в складному підлітковому віці. Однак часто буває так, що на тлі, здавалося б, тісної дружби з батьками у дитини зникає шанобливе ставлення до них, і дружба переходить в панібратське ставлення, а це зовсім не те, до чого прагнули тата-мами. Чому так відбувається і в чому небезпека панібратських взаємин батьків і дітей? Про це розповіла житомирська психологиня Наталя Сідорьонок

0171_1.jpg (37. Kb)

Панібратські взаємини складаються в тому разі, коли батьки не вміють чітко визначити межі дозволеного для своїх дітей. А діти не бачать у батьках авторитету.

Річ у, що діти в будь-якому віці перевіряють батьків "на міцність". У дитсадівському віці діти ламають речі, кричать і валяються на землі з істерикою, щоб зрозуміти, як відреагують батьки і як довго вони можуть терпіти всякі дитячі "фокуси". Поки дитина маленька, батьки повинні чітко дати зрозуміти, де проходить межа дозволеного для дитини, що можна, що не бажано, а що категорично не можна. Можна бути з дітьми найкращими друзями, але є моменти, коли потрібно жорстко сказати "ні" і не піддаватися жодним умовлянням незадоволеного чада. Якщо не дати дитині усвідомити це в ранньому дитинстві, потім буде неймовірно складно це зробити.

"Ми татові не скажемо"
У підлітковому віці діти точно так само намагаються перевіряти батьків на "міцність": грубіянять, вголос матюкаються, закочують істерики, погрожують піти з дому і так далі. Вони, як і раніше, перевіряють кордони дозволеності.

Дуже часто самі батьки винні в тому, що з дитиною складаються панібратські взаємини. Наприклад, син побоюється батька, який часто буває суворий, і тому активно налагоджує стосунки з мамою, у якої характер м'якший. Приміром, просить її не говорити татові, що він кинув заняття спортом або зустрічається з дівчиною, яка не подобається батькові. Мама погоджується. А далі — більше. Син починає у присутності мамі нецензурно висловлюватися, анітрохи не зважаючи на її невдоволення. А мама все це терпить, мовляв, "гаразд, у моїй присутності можеш лаятися, але тільки не перед татом". Мамі здається, що так вона більше зближується з сином, але незабаром виявляється, що жодної дружби просто не існує. Син її "ні в що не ставить": безоглядно матюкається, йде з дому, коли заманеться, і приходить, коли захоче. На запитання матері: "Де ти був?" — може грубо кинути через плече: "А тобі яке діло?". Це зовсім не ті взаємини, до яких вона прагнула, і тут є її провина.

Якщо дитина розповіла вам непристойний анекдот — це ще не означає її повну довіру. Якщо ви бачите, що вона почувається вільною від будь-яких настанов і правил у взаєминах із вами, значить, ви припустилися помилки у вихованні. Звичайно, обговорювати з дитиною можна все що завгодно, наприклад, як в школі діти знущаються з двієчників, але, якщо ваше неприйняття такої поведінки абсолютно не хвилює дитину і вона вас просто не бажає слухати, така "дружба" принесе тільки шкоду. Мама і тато повинні вміти розставити всі крапки над "і" і пояснити своє ставлення до тієї чи тієї ситуації.

Як заслужити повагу дитини
Щоб дитина поважала батьків, їм слід самим дотримуватися тих правил, які вони диктують дитині. Ніколи і ніде, навіть вдома, не використовувати нецензурні слова, не підвищувати голос під час сварок і з'ясувань взаємин. Не демонструвати іронічне або байдуже ставлення до інших людей, якщо вони потребують допомоги. В іншому разі саме так і буде вчиняти ваша дитина — матюкатися, кричати, не звертати уваги на ваші прохання про допомогу і просто вас ігнорувати.

Батьки псують взаємини з дітьми, якщо постійно читають їм нотації, на кшталт "от я в твої роки ..." або "дідів ремінь по тобі плаче" і так далі. З іншого боку, щоб не скотитися до панібратства з дитиною, ніколи не слід задобрювати її, приховувати від чоловіка (дружини) її погані вчинки, спускати відверте хамство, сподіваючись на те, що з віком всі дурниці минуть. Не можна пробачати дитину, якщо вона не виконує ваші доручення, не реагує на зауваження, не просить вибачення, коли не має рацію. Батьки для дитини повиннні бути не "друганами", яких можна стукнути по плечу і разом піти "на пиво", а другом, порадником і опорою з великим життєвим досвідом, яким є чому навчити і що розповісти. Дитина повинна розуміти, що дружбою з татом (мамою) потрібно дорожити і навіть її заслужити, інакше можна просто втратити її довіру і прихильність. Головні риси справжньої дружби — взаємна повага, любов і підтримка.

Особистий простір — це важливо
Дуже важливе дотримання особистого простору кожного з членів сім'ї. Діти дивляться на батьків і навчаються у них. Наприклад, якщо в родині вважається неприпустимим читати особисту переписку одне одного, якщо притинаються всілякі плітки про інших людей, якщо існує поділ обов'язків (мама готує їжу, а тато робить прибирання в квартирі), то дитина буде переймати такі правила гри. Якщо мама і тато у вільний час займаються улюбленим хобі, це потрібно поважати і за можливості не відволікати від улюблених занять. Точно так само і батьки зобов'язані рахуватися з захопленнями дітей: спортивними тренуваннями, хореографією і так далі.

Чи є у вас авторитет?
Справжні дружні стосунки з дитиною можуть бути тільки в тому разі, якщо батько чи мати є для неї авторитетом. А авторитет слід постійно підтримувати і заслуговувати. Це не так просто, як здається. Якщо тато (мама) ні до чого не прагнуть, мало знають і нічим не цікавляться, то про жодент авторитет не може йтися. Авторитет батька чи матері одразу втрачається, якщо дитина бачить, що хтось із них принижується, наприклад, мама постійно пробачає грубе ставлення до себе. Те ж стосується і батька. Якщо батьки перебувають у розлученні, не потрібно розповідати дитині, нехай навіть підрослій, подробиці невдалого особисте життя з батьком (матір'ю).Крім того, авторитет зникає, якщо батько чи мати на кожному кроці сам порушує ті правила, виконання яких вимагає від дитини.

У взаєминах "батьки-дитина" завжди повинна існувати певна дистанція, яку не можна переступити. Дитина — це завжди дитина, але не партнер для дорослого! Дружні і поважні стосунки з дітьми батьки повинні будувати на особистому прикладі. І не боятися образити або засмутити дитини своїм категоричним "ні", якщо заборона справедлива і логічна. Дитина його зрозуміє, і від цього взаємини між найближчими людьми не стануть гіршими. Але якщо постійно йти на поводі у дитини і скотитися до панібратства, то в майбутньому вона будуватиме своє життя за таким же невдалим шаблоном.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: