Що робити батькам, коли дитина постійно вимагає уваги?

Adoption

Date: 08:20, 18.01.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

374 Переглядів

Дитячі емоції часто застають дорослих зненацька. Батьки не розуміють, чому виникають істерики та як припинити цей буревій. Діти можуть здаватися упертими чи неслухняними, провокувати на гнів, та здебільшого це сигналізує лише про те, що малеча потребує уваги дорослого. Таке бажання може виникнути внаслідок непростих подій, які принесла в життя кожного з нас повномасштабна війна. Мало хто знає, що діти інакше, ніж дорослі, реагують на вибухи, сирени тощо. Річ у тому, що у ситуації стресу внутрішній мозок вмикає сигнал тривоги.

7730_12.jpeg (22.46 Kb)

При цьому діти не хочуть бігти чи рятуватися, вони хочуть почуватися захищеними. І чим сильніша стресова ситуація, тим більше малюк відчуває потребу підтримувати прив’язаність, і це природно.

Саме тому дитині потрібно, щоб увесь перший час її життя поруч був дорослий — тоді малюку спокійно, навіть коли падають бомби.

Дитина не може бути спокійною і щасливою, добре рости і розвиватися, якщо дорослого поруч немає або стосунки з ним під загрозою.

Це відбувається тому, що емоційний мозок дитини тісно пов’язаний емоційним мозком батьків, цей зв’язок схожий на телепатичний. Без дорослого або з порушеним зв’язком малеча не розуміє, як реагувати на події.

Дитина залежна від настрою батьків, вона миттєво заряджається тими ж почуттями. Якщо в стресовій ситуації дорослий спокійний, то такою буде дитина і навпаки.

е стосується й інших емоцій. Доки основний суб’єкт прив’язаності, тобто мама чи тато, страждають і їм погано, дитина не зможе нормально розвиватися і теж буде нещасною.

Отже, поведінка дитини — лише наслідок стосунків та поведінки батьків.

Найголовніше, що необхідно дати дитині — впевненість, що дорослий її любить, пам’ятає про неї, в нього можна попросити допомоги та він завжди на боці малечі.

Час від часу, особливо після певного негативного впливу зовнішніх факторів, у дитини може виникнути інша, не зовсім здорова, прив’язаність до батьків. Є три типи такої прив’язаності:

Негативна або невротична прив’язаність
Зрозуміти, що у дитини такий тип прив’язаності, можна за ознаками в її поведінці. Вона постійно потребує, навіть вимагає, уваги дорослого, не може зачекати, доки він зайде в зручне місце або завершить свої справи.

Якщо дорослий ігноруватиме таку поведінку, може виникнути істерика.

Все тому, що дитина перебуває в стані внутрішньої тривоги й намагається привернути будь-яку увагу дорослого: емоційно забарвлене спілкування, покарання тощо.

Амбівалентна прив’язаність
Дитина постійно демонструє подвійне ставлення до дорослого. Часом вона слухняна, лагідна й добра, а часом — грубіянить та провокує на сильні емоції.

У такому разі малюк намагається перевірити: дорослий любить її по-справжньому чи тільки вдає?

На жаль, компромісів у таких стосунках досягти не вдасться, адже дитина й сама не може пояснити свою поведінку і страждає від неї.

Уникаюча прив’язаність
Основне кредо такої дитини — нікому не можна довіряти, тільки бути самому. Відповідно, поведінка буде відсторонена та замкнена від будь-яких стосунків.

Таке трапляється через певну подію, в якій очікування дитини або обіцяне їй не справдилося. Малеча просто боїться пережити біль утрати, зраду чи обман знову.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: