Вчимо дитину заспокоюватись

Способи управління негативними емоціями, описані в цій статті, призначені для вирішення проблемних ситуацій у колі сім’ї, також їх можуть адаптувати педагоги, щоб допомогти дітям керувати своїм гнівом під час перебування у школі.

Коли дітьми опановують гнівні почуття, їм часто складно заспокоїтись. Причина полягає в тому, що коли ми сердимось, наш організм готує себе до бійки, бою, тому, щоби знову повернутись у нормальний стан, йому потрібен якийсь час.

Далі описано кілька прийомів, яких варто навчити дітей, щоб вони вміли самостійно приборкувати свій гнів і заспокоюватись.

1. Оцінка рівня гніву

Використання шкали для вимірювання гніву допомагає дітям краще розуміти свої гнівні почуття та розпізнавати той момент, коли треба застосувати одну із заспокійливих стратегій. Намалюйте термометр із розбивкою шкали від одного до десяти. Дайте назви позначкам низького рівня (наприклад, 0˚ – спокійний, 2˚ – трохи роздратований), середнього (наприклад, 5˚ – дуже незадоволений) і високого рівня (наприклад, 9˚ – надзвичайно розгніваний, утратив самоконтроль).

Порозмовляйте з дитиною про сигнали організму, відповідні кожному рівню гніву. Попросіть її оцінити свій гнів і стежити за тим, як змінюється його рівень. Це допомагає дітям бути уважними до ознак виникнення гнівних почуттів і намагатись шукати способи зниження визначеного ними рівня гніву.

Коли рівень високий і піднімається вище позначки «6˚», гнів значно складніше приборкати, тому навчіть дітей у таких випадках просто йти від ситуації. Вони можуть піти в тихе місце або попросити дорослого про допомогу.

2. Використання методів релаксації

Існує безліч способів розслабитись. Далі пропонуються деякі корисні методи релаксації, з якими необхідно ознайомити дітей, щоб вони могли заспокоювати свої гнівні почуття.

- Глибоке дихання. Повільне глибоке дихання має дуже корисний заспокійливий ефект. Навчіть дітей глибоко вдихати й повільно видихати, і це може допомогти їм побороти гнів.
- Візуалізація. Попросіть дітей уявити собі спокійне місце, яке сприяє розслабленню, або якусь заспокійливу дію. Наприклад, вони можуть уявити себе на надувному матраці в басейні. Можна комбінувати глибоке дихання з візуалізацією. Наприклад, попросіть дітей уявити свічку перед собою. Під час видиху нехай вони уявляють, що свічка мерехтить, але не гасне.
- Метод «робота/тканинної ляльки». Метод «робота/тканинної ляльки» корисний для зняття м'язового напруження в маленьких дітей. Попросіть дитину напружити всі м'язи тіла й уявити себе роботом. Нехай вона підтримує напружений стан протягом приблизно 15-ти секунд. Потім попросіть її розслабити всі м'язи та уявити себе лялькою із тканини, залишаючись у такому розслабленому стані також 15 секунд.

​3. Використання заспокійливого внутрішнього діалогу

Цей метод полягає в тому, щоб казати самому собі заспокійливі слова. Діти можуть при цьому використовувати такі формулювання:

- Дивись на це простіше.
- Дихай глибше.
- Зберігай спокій.
- Нормально, що я поки що цього не вмію.
- Розслабся.
- Не дозволяй йому дратувати себе.
- Час відпочити!
- Намагайся не здаватись.
​
Щоб навчити дітей використовувати внутрішній діалог, демонструйте його на власному прикладі. Наприклад, ви можете проговорювати вголос: «Мені треба відпочити», «Я спокійна» або «Я не дозволю, щоб це вивело мене з себе». Ви також можете використовувати заспокійливі фрази, щоб навчити дітей справлятись із стресовими ситуаціями. Старшим дітям ставте таке запитання: «Що ти можеш сказати сам собі, щоб заспокоїти свій гнів?». Це теж допоможе їм оволодіти заспокійливим внутрішнім діалогом.

Найкраще практикувати ці техніки, коли діти спокійні.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Цікаво також:

Новини по темі

Чому підлітки віддаляються від батьків: психологічні причини

Сімейні справи | 00:30, 13.02.2026

У період дорослішання багато дітей починають змінювати ставлення до батьків. Те, що раніше здавалося природним — тримати маму за руку, просити поради в тата, — раптом стає незручним, навіть дратівливим. Батьки можуть сприймати це як особисту образу а

Неочевидні помилки дорослих, що ранять дитячу психіку

Дитина | 21:30, 12.02.2026

Діти уважно стежать за всім, що роблять дорослі. Їхня поведінка формується не лише під впливом слів, а передусім прикладу. Тому деякі дії батьків, навіть незначні на перший погляд, можуть залишити глибокий слід у дитячій свідомості. Нижче — кілька ре

Коли дитина каже «мені нудно»: що вона має на увазі насправді?

Дитина | 20:30, 12.02.2026

Фраза «Мені нудно» часто звучить у дитячому віці. Та це не завжди про відсутність занять — частіше це сигнал, який варто розшифрувати.

Коли «любов» стає тягарем: що видає батьків, які шкодять замість підтримки?

Сімейні справи | 19:30, 12.02.2026

Бути мамою чи татом — це не лише про обов’язки. Це про чуйність, довіру й здатність бачити у дитині окрему людину. Але інколи ті, хто мав би бути головною опорою, стають джерелом постійного тиску. І найстрашніше — не завжди це помітно одразу. Багато

Коли дитина не цінує старання дорослих: що з цим робити?

Дитина | 08:30, 12.02.2026

Дитяча невдячність — це не вирок і не ознака зіпсованого характеру. Найчастіше це сигнал: щось пішло не так у процесі виховання або розвитку емоційної зрілості. Батьки можуть відчувати розчарування, коли дитина сприймає все, що для неї робиться, як н

Коли діти конфліктують: що варто знати батькам?

Сімейні справи | 07:30, 12.02.2026

Сварки, штовханина або навіть справжні бійки між дітьми — явище неприємне, але нерідке. Зіткнення інтересів, емоційні зриви, нерозуміння меж або просто потреба самоствердитися — усе це може стати причиною дитячого конфлікту. Та як правильно реагувати

Чому сини виростають чужими: типові батьківські промахи

Сімейні справи | 00:30, 12.02.2026

Виховання хлопчика — справа тонка. Ще з малих років він починає формувати уявлення про силу, відповідальність, емоції, стосунки та себе самого. Часто саме батьки, маючи найкращі наміри, припускаються типових помилок, які можуть залишити слід на все ж