У дослідженні брали участь три групи сімей. Поділялися вони мною на групи по позиції батьків щодо комп’ютерів-гаджетів для дитини (підлітка). Батьки про суть дослідження не знали ні-чо-го. Тобто спочатку я їх як би ненароком опитувала: а яка у вас позиція з питання комп’ютерів-гаджетів щодо вашого конкретного чада?
Вони відповідали, і всі відповіді легко ділилися на три типи.
- Ми чітко контролюємо використання комп’ютера і гаджета. Нашому синові дозволено грати в комп’ютер: півтори години — в будній день, і по неділях — три години. Інтернету та ігор в телефоні у нього немає. (Самі розумієте, терміни і їх розподіл по днях могли бути будь-якими, головне — чіткість позиції та її зрозумілість для дитини чи підлітка.) Дитина підтверджує: так, батьки дотримуються саме такої позиції, і вона ними дотримується.
- Терміни у нас (у більшості) як би позначені, але чітко контролювати їх у нас не виходить, ми знаходимося в стані безперервної боротьби: поклади телефон, почитай книгу, не будеш слухатися — відберу гаджет, ще одна двійка — і комп’ютера ти втратиш, і т.д. Іноді смартфон реально відбирають, комп’ютер ставлять під пароль, потім все це, зрозуміло, повертається, і починається новий виток боротьби. Дитина підтверджує: так, все саме так, постійно боремося з перемінним успіхом. Проте питання: ну скільки приблизно в середньому за день ваша дитина в гаджетах і інеті? Відповідь записую. Практично всі батьки цієї другої групи вважають, що їм треба б перейти до першої групи. Але в реальності їм весь час щось заважає.
- Використання комп’ютера і гаджетів батьками не контролюється зовсім. Цілком собі ідеологічно або просто лінь. «Ми (а особливо наші діти) живемо в комп’ютерну еру, гаджети — природна частина життя, тому як використовує, так і використовує»; «Якщо я з ним ще й через це буду боротися, так у нас взагалі позитивних комунікацій не залишиться, вистачить мені його школи»; «Так все одно нічого не вийде, не варто і морочитися». Перейти в якусь іншу групу ці батьки і не думають. Дитина підтверджує: так, використання ним смартфона і комп’ютера батьки ніяк не контролюють (що, зрозуміло, не скасовує їх інших вимог — по навчанню, щодо допомоги по господарству і т.д.). Питання до батьків: скільки приблизно часу в день ваша дитина проводить в віртуальних іграх та інше? Відповідь записую.
У першій групі у мене набралося дев’ятнадцять сімей, в другій — двадцять три, а в третій — всього шість (я все розумію, але їх більше просто не було і взяти ніде!).
За віком дітей — від 9 до 12 років; в дослідження брала тих, які здавалися дотепними, здатними концентруватися, і, звичайно, тих, з якими у мене встановився хороший контакт (багато дітей бачили і знали мене раніше). Зрозуміло, що ніякі хікікоморі сюди потрапити не могли просто за умовою дослідження: я свідомо взяла благополучні сім’ї і той вік, де батьківський контроль ще актуальний.
Далі я сказала, що мені потрібно окремо поговорити з дитиною. Батьки охоче погодилися. Дітей же я попросила про наступне: кожен день протягом тижня вони повинні на папірці (переважно) або в самому гаджеті (для третьої групи) записувати кожен раз, скільки вони користувалися комп’ютерами і гаджетами в РЕАЛЬНОСТІ (нехай це, припустимо, буде п’ять записів у день — три рази по п’ятнадцять хвилин і два рази по годині), і бажано (але не обов’язково) якусь супровідними документами — де відбувалося справа і що конкретно робили. Після закінчення тижня — зателефонувати мені (бажано) або написати.
Батькам (і взагалі нікому) нічого не говорити, це наша з ними таємниця, все це потрібно для науки, результати будуть опубліковані, їх прочитає дуже багато людей (півсотні тисяч я їм гарантувала), ніяких імен я ніде не назву, після опублікування результатів батькам і всім іншим можна буде все розповісти.
Це було в жовтні. Через два місяці ми експеримент повторили — ще тиждень (грудень). Третій раунд — тиждень в лютому. Таким чином, по кожній родині у мене три результату.
Моя робоча гіпотеза була така: самий конструктивний підхід — перший, і саме в ньому будуть мінімальне «зависання» в гаджетах і мінімальні розбіжності заявленого батьками і реального. Коли правила відомі, розумні і зрозумілі, їх зазвичай дотримуються.
Ага. Зараз.
Саме в цій групі розбіжності з реальністю виявилися максимальними. Наприклад, батьками заявлено: п’ять годин на тиждень. Дитина за своїми підрахунками: двадцять дві годині. Звідки береться? Грав на перервах з одним. Після уроків на групі продовженого дня. Одного разу на ніч поцупив-таки смартфон разом з зарядкою, до чотирьох годин грав і спілкувався з приятелем під ковдрою. За деякі секретні послуги на три години дав свій планшет старший брат. Мама замоталася з молодшою сестрою і забула вчасно вимкнути комп’ютер. Сказав, що потрібно зробити презентацію з географії, скачав її за п’ять хвилин, ще три години сидів в контакті, перемикаючись на обертовий глобус кожен раз, коли у двері виникали кроки. Грав у бабусі майже цілий день, домовилися мамі не говорити.
Однак моральний «комп’ютерний» клімат в першій і другій групі відрізняється кардинально. Діти з першої групи відчувають, що це вони винні, порушуючи відомий режим. Діти в другій групі усвідомлюють себе постійно обдуреними борцями за правду і справедливість: «Я цю двійку вже майже виправив, я ж уже з вчителькою домовився, чого ж вона …!»
Моральний «комп’ютерний» клімат в третій групі зі зрозумілих причин — 36,6.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, комп'ютер, комп'ютерні ігри
Цікаво також:
Новини по темі
Чому дітям потрібно багато спати?
Дитина | 00:30, 05.04.2026
Чому в дитинстві час здавався повільнішим?
Дитина | 19:30, 04.04.2026
Чому у дітей можуть виникнути затримки мовлення?
Дитина | 06:30, 04.04.2026
Чи правда, що у мами різко може зникнути грудне молоко?
Післяпологовий період | 19:30, 03.04.2026
Чи можна натирати дитину оцтом при високій температурі?
Хвороби | 06:30, 03.04.2026
Одна година в телефоні підвищує ризик короткозорості в дітей на 21%
Дитина | 01:20, 03.04.2026
Все більше дітей страждають на психічні розлади
Дитина | 00:30, 03.04.2026
