Сучасні батьки різко відчувають проблему "спілкування" дитини з комп'ютером. Як позначується таке проводження часу на здоров'ї дитини? Як можна змінити дану ситуацію? Про це та інше говоримо далі.
Для того, щоби усвідомити, чому комп'ютер так приваблює дітей, варто почати з себе самого. Наш ритм життя просто не дозволяє приділяти синові або дочці увагу, а дітям цього так бракує. Не дочекавшись спілкування з мамою-татом, дитина звертається комп'ютера, який відрізняється від батьків тим, що завжди готовий "скласти компанію".
Якщо ви тішите себе надією, що, подружившись з комп'ютером, в майбутньому дитина стане геніальним програмістом, ми змушені вас розчарувати - далеко не всі юні обдарування здатні добровільно відмовитися від розваг на користь занять, нехай навіть за комп'ютером.
Варто усвідомити просту істину - від комп'ютера нам вже нікуди дітися. Він увійшов в наше життя і буде незмінним супутником. Але тут важливий нюанс - повністю віддалити малюка від комп'ютера неможливо, але контролювати його перебування за ним - можна. І навіть необхідно!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Вчені знають, коли у дитини стирається пам'ять
Не дивно, що багато хто з нас вважають за краще, щоб діти більше часу проводили вдома: нехай краще дитина сидить за комп'ютером, ніж вештається по підворіттях. Підіть з дитиною на діалог. Не тисніть на нього - він буде діяти вам на зло. Краще допоможіть усвідомити, що все має розумні межі, що ви не забороняєте йому займатися тим, що йому подобається, а просто хочете, щоб він займався не тільки цим. Скажіть, що ви раді, що у нього є захоплення.
Комп'ютерна проблема є частиною проблеми "батьків і дітей". Всім нам варто задуматися над тим, чому все більше дітей віддають перевагу віртуальній реальності і замінюють живе спілкування безконтактним. Може, тому, що дитина відчуває страх бути відкинутим і незрозумілим і віртуальний контакт стає для нього єдиною нагодою не бути самотнім. Чи здатні ми створити реальну альтернативу беземоційній комунікації?
Так, ми в змозі це зробити, тільки якщо будемо ставитися до недоліків дитини так само поблажливо, як до своїх власних, і сприймати його таким, який він є. Ми, батьки, просто забули, що й самі цілком можемо бути і партнерами по іграх, та наочними навчальними посібниками. Варто лише захотіти...
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
Теги: дитина, виховання, батьки, психологія, поведінка, комп'ютер
Цікаво також:
