Всі новини про: діти

Вчені з Університету Брокка встановили, що у підлітків, які схильні до агресивної поведінки та цькування у шкільні роки, у майбутньому народжується більше дітей у порівнянні з їхніми тихими однолітками.

Батькам часто здається, що всі їхні діти виховуються в однакових умовах, за тими ж правилами. Однак, як показує досвід, діти виростають дуже різними особистостями. Чому так відбувається? Експерти стверджують, що поняття “однакового виховання” є скоріше ілюзією, ніж реальністю. Навіть якщо батьки докладають усіх зусиль, аби виховати своїх дітей за однаковими принципами, кожна дитина сприймає виховний процес по-своєму. Це пов’язано з багатьма факторами.

Часто батьки, сказавши щось недоречне або таємне при дитині, намагаються виправити ситуацію, забороняючи їй розголошувати цю інформацію. На перший погляд, це може здатися логічним рішенням, але насправді воно створює для дитини багато проблем.

Психолог Дженніфер Воллес зазначила, що сучасні діти часто ототожнюють свою цінність з досягненнями: високими оцінками, кількістю лайків у соцмережах. Вони забувають про те, що їхня справжня цінність полягає в тому, якими вони є як особистості. Психологи виділяють кілька ознак того, що батьки можуть бути занадто суворими до своїх дітей.

Гештальт-терапевтка мам та підлітків Любов Рудницька в Instagram розповіла, які топ фраз від батьків можуть зробити підлітка невпевненим у собі.

У вихованні дітей важливо бути з ними відкритими та чесними, але є винятки з правил.

Багато мам подумають, що ця стаття для них абсолютно непотрібна, оскільки вони впевнені в тому, що їхні почуття до дитини настільки сильні, що їх неможливо поставити під сумнів. Перш за все їм варто згадати себе і свої почуття в дитинстві. У них теж були ситуації, коли їм здавалося, що брата або сестру люблять набагато сильніше, що їхню думку ігнорують і ніяк не дослухаються. Щоб уникнути проблем у відносинах з дитиною, варто розглянути найпоширеніші помилки, які роблять батьки у відносинах з дітьми.

Лідером батьківських питань, коли вони забирають дитину з дитячого садка, є питання «Що ти сьогодні їв(ла)?» Питання часто задається з тривогою в голосі в присутності дитини, яка в цей момент на думку деяких батьків повинна відчути провину або гордість в залежності від того, з’їла вона сьогодні суп, котлету і кашу.

Хороші матері все встигають. І потішки, і прогулянки, і прибирання, і борщі. Хороші матері можуть підтримати розмову на будь-яку педіатричну тему: від коліків до вибору школи. Хороші матері завжди в гарному настрої і розмовляють з дитиною примовками: «Це хто у нас, котик? Котик-муркотик». Хороші матері на дитячих майданчиках активно грають з дітьми і взагалі всіляко залучені в процес виховання і розвитку дитини. Діти у хороших матерів вже в рік читають вірші і зав’язують шнурки.

Бабусі та дідусі, не забувайте піклуватися про своїх онуків, тому що це не тільки весело, це також корисно для вашого здоров’я.

Дитяча психіка дуже сприйнятлива і записується кожне ваше слово, кожна ваша інтонація, щоб потім бути відтвореними у схожій (на думку дитини) ситуації!

Пропонуємо кілька порад про те, як батьки можуть підтримати свого підлітка у віці від 11 до 19-ти років і допомогти йому стати щасливою та продуктивною людиною.

Іноді спроби вкласти дітей спати наводять на думку, що простіше дозволити дітям заснути, коли вони захочуть. Але нерегулярний графік сну має безліч недоліків. Британські вчені вивчили звички перед сном у 10 000 дітей віком від 3 до 7 років і виявили, що нерегулярний сон одна з причин поведінкових проблем у дітей.

1. Впевнені дорослі
Ви весь час питаєте дитину, де вона хоче спати, що хоче їсти, або самі намагаєтеся здогадатися, що для неї краще. Виходить, що дорослі йдуть за дитиною, а не навпаки. Часто буває, що дитина «веде» за собою одразу чотирьох дорослих — маму, тата, бабусю та дідуся. Дитині це нестерпно важко. Це стовідсоткова гарантія неврозів. Її ресурси швидко виснажуються, вона починає вередувати на рівному місці, стає агресивною, погано спить, погано їсть.

Народження другого малюка – неминучий стрес для старшої дитини у будь-якому віці. З'являються ревнощі, ворожість до немовляти, прагнення захопити вашу увагу. Часто старша дитина стає нестерпною: забуває ті навички, яких вже навчився, наприклад, самостійно ходити в туалет, акуратно їсти за столом, вимагає взяти її на руки та годувати з пляшечки. Новонароджена дитина потребує вас майже цілодобово, тоді як просто так плаче старша. Як впоратися з двома дітьми і не збожеволіти, підказують західні психологи та досвідчені мами.

Відповідь на це питання не така проста. Як показують опитування, більшість людей, які мають братів чи сестер, знають, що в їхній сім’ї хтось один – «улюбленець». Батьки ж можуть настільки заперечувати саму думку про фаворитизм однієї дитини, що це псуватиме їхнє ставлення з усіма дітьми. Отже, чи повинні батьки відчувати провину за те, що люблять одного з дітей трохи більше?

Дитячими образами такі історії часто не закінчуються, а подорослішавши, діти, як і раніше, відчувають різницю у ставленні їхніх батьків: одним дітям залишають спадщину, інших — порівнюють з братом чи сестрою не на їхню користь. Чому люди по-різному ставляться до своїх дітей і що робити тим, хто опинився в ролі «нелюбимчиків»?

Програш дитини може призвести до шторму емоцій. Іноді батькам легше піддатися, але така схема несе певні ризики. По-перше, рано чи пізно дитина почне грати з однолітками, і піддаватися їй ніхто не буде. По-друге, якщо дитина «розкусить» дорослих, то радості від фальшивої перемоги не буде і гра перестане бути цікавою. Психологи кажуть, що зрілість особистості визначається рівнем фрустрації, яку може винести. Чи це означає, що ніколи не можна не піддаватися дитині і завжди грати на межі сил?

Дуже багато батьків потрапляють у пастку, вважаючи, що з дітьми треба бути відвертими і нічого не приховувати. Тим не менш, існує кілька табу, які в жодному разі не варто обговорювати з дитиною, щоб не травмувати її психіку.

Багато батьків вважають, що участь бабусь у вихованні онуків — наша традиція та показник сімейних цінностей, тому до їх відмови посидіти з дітьми ставляться з нерозумінням та звинувачують у егоїзмі. Чи мають бабусі допомагати своїм дорослим дітям у їхньому батьківстві?