Як батькам реагувати на зауваження сторонніх людей?

Adoption

Date: 06:20, 10.10.2024 | Категорія: Сімейні справи [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

252 Переглядів

З дітьми інколи буває важко. Інколи чужі діти можуть завдавати клопоту незнайомим людям. Але вихід є. Можна запропонувати допомогу батькам, якщо на це є сили. Наприклад, “Давайте я потримаю ваші речі, а ви зможете взяти на руки дитину і заспокоїти.” / “Чи можна показати вашій дитині мою книгу? Може, це її зацікавить і заспокоїть?” тощо. Або можна просто дистанціюватись, якщо сил геть немає (вийти з приміщення, пересісти, беруші в кінці кінців).

5802_1.jpg (37.75 Kb)

Правда в тому, що набагато легше навішати ярликів, звинуватити та присоромити когось, аніж поставити себе на місце батьків та дитини і спробувати зрозуміти.

У нашій культурі дуже поширені непрохані поради і зауваження стороннім людям, у першу чергу дітям і їхнім батькам. І дорослі, і діти сприймають такі дії як вторгнення на особисту територію, вони відчувають роздратування і злість, а деякі – тривогу та провину. Коли чужа доросла людина висловлює свою думку про поведінку дитини, вона демонструє сумніви в наявності достатнього авторитету і рівня компетентності батьків. Той, хто робить зауваження, приміряє роль експерта і начебто намагається взяти на себе функції по вихованню дитини.

Поради і зауваження від сторонніх людей часто стають джерелом стресу для батьків. Одне із завдань – навчитися реагувати на подібну критику і захищати свої кордони, уникаючи конфліктів і дискусій. Для того щоб спокійно реагувати на зауваження, важливо досягти певного рівня впевненості в собі і своїй батьківській компетентності. Цьому сприяє злагодженість в питаннях виховання в парі батьків (коли партнери узгодять між собою методи виховання і підтримають ідеї один одного) і достатня кількість знань і досвіду. Часто поради і зауваження даються іншими людьми з кращих міркувань, особливо в тих випадках, коли поведінка дитини може бути розцінена як небезпечна. Іноді достатньо чемно подякувати пораднику і далі не продовжувати комунікацію.

Коли поради або зауваження стосуються питань здоров'я, вікових особливостей або зовнішнього вигляду, доречно ввічливо, але твердо сказати, що вихованням та розвитком цієї дитини займаються тільки її батьки і жодних консультацій від сторонніх людей в даний момент вони не потребують. Важливо пам'ятати, що багато зауважень робляться людьми, які не володіють освітою або спеціальними знаннями з дитячої психології, педагогіки і медицини. З цього випливає, що їх думка може бути помилковою, а ви не зобов'язані доводити їм свою правоту. Іноді найпростіше буває фізично перервати контакт – відійти в сторону, відвернутися, – ніж витрачати час і сили на суперечки з незнайомими людьми.

Дітям старше чотирьох років варто коротко і спокійно пояснити, чому батьки тим чи іншим чином відреагували на зауваження стороннього, особливо якщо діти ставлять на цю тему питання.

Давайте розвивати емпатію замість нетерпимості. І давайте поважати не тільки власні кордони, але й кордони людей навколо.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: