Глисти у дитини. Чим загрожують аскариди?

Adoption

Date: 21:17, 16.12.2015 | Категорія: Здоров'я [comheader]| Коментарів: 0[/comheader]

5633 Переглядів

Аскаридоз у дітей – це глистове захворювання, етіологічними агентами якого виступають круглі черв’яки аскариди, що паразитують в тонкій кишці людини. Рання фаза аскаридозу протікає з явищами загального нездужання, лихоманкою, висипкою на шкірі, гепатоспленомегалією, лімфаденітом, сухим кашлем. У хронічній фазі на перший план виходять симптоми ураження шлунково-кишкового тракту: зниження апетиту, нудота, діарея, болі в животі. З метою виявлення аскаридозу проводяться серологічні реакції, дослідження калу на яйця гельмінтів. Лікування аскаридозу в дітей здійснюється протиглисними препаратами (вермокс, декаріс, пирантел). Крім цього, додатково призначаються антигістамінні, ферментні препарати та пробіотики.

1253_f8733c4114d1a90de29f0e7aabb1a203.jpg (33.13 Kb)

1253_f8733c4114d1a90de29f0e7aabb1a203.jpg (33.13 Kb)

Збудник аскаридозу (Ascaris lumbricoides) належить до класу круглих черв’яків, які мають витягнуту веретеноподібну форму та жовтувато-рожевий колір. Гельмінти є роздільностатеві: довжина самки аскариди становить 20-40 см, самця – 15-25 см, а ширина – 4-6 мм. Щодня статевозріла особина аскариди здатна відкладати більше 200 тисяч яєць, які виділяються з фекаліями в зовнішнє середовище. В землі, при сприятливих температурних умовах та вологості протягом 12-14 днів відбувається дозрівання яєць до інвазійної стадії, тобто до здатного викликати захворювання стану.

Клінічна симптоматика аскаридозу в дітей буває різноманітною і залежить від сили інвазії, віку дитини та фази захворювання. Під час міграції личинок може розвиватися алергічний, інфекційно-токсичний, печінковий та легеневий синдром. Цей етап аскаридозу в дитини нерідко протікає безсимптомно.

Алергічні прояви характеризуються везикулярним або уртикарним висипаннями на тулубі, кистях або стопах, сильним свербінням. Інфекційно-токсичний синдром при аскаридозі супроводжується фебрильною лихоманкою, слабкістю, нездужанням, пітливістю, лімфаденопатією. Ознаками печінкового синдрому можуть служити збільшення печінки та селезінки, помірна болючість в правому підребер’ї, підвищення активності печінкових ферментів та ін. Практично у всіх випадках під час міграційної фази розвивається бронхолегеневий синдром (еозинофільна пневмонія, синдром Леффлера). Він протікає з сухим або вологим кашлем, задишкою, болями в грудях, хрипами в легенях. Нерідко на цьому тлі розвивається ексудативний плеврит. При дослідженні плеврального випоту, отриманого в результаті торакоцентезу, у великій кількості виявляються еозинофіли, рідко – личинки аскарид.

Пізня (кишкова) фаза аскаридозу в дитини характеризується розвитком 2-х клінічних синдромів – гастроінтестинального та астеновегетативного. З боку шлунково-кишкового тракту відмічається зниження апетиту, нудота вранці, блювота, біль у животі, діарея, запори, здуття живота, втрата ваги. Токсичний вплив на нервову систему може проявлятися слабкістю, порушенням сну, зниженням пам’яті та порушенням психомоторного розвитку дитини, а також явищами менінгізму та судомами.

Лікування аскаридозу в дітей проводиться під контролем дитячого інфекціоніста або педіатра та складається з організаційно-режимних заходів, дегельмінтизації, диспансерного спостереження та профілактики повторного зараження. Загальні рекомендації стосуються, головним чином, дотримання дієти з підвищеним вмістом вітамінів, тваринних білків і обмеженням вуглеводів.

Медикаментозна терапія проводиться протигельмінтними препаратами, з яких в ранній фазі аскаридозу призначаються мінтезол або вермокс, а в кишковій – декаріс, пірантел та ін. Для зниження алергізації одночасно з протигельмінтними препаратами рекомендується короткий курс прийому антигістамінних засобів. З метою нормалізації травної функції використовуються ферменти (панкреатин, мезим, креон). Корекція мікрофлори кишечника проводиться за допомогою пробіотичних препаратів (лінекс, біфіформ, біфідум форте).

Контроль ефективності протигельмінтних терапії в дітей здійснюється через 2 тижні та через місяць після закінчення курсу лікування трикратно. За перехворілою на аскаридоз дитиною встановлюється диспансерне спостереження строком на 3 роки. Профілактика цього захворювання повинна бути спрямована на своєчасне виявлення та дегельмінтизацію, гігієнічне виховання дітей та підвищення рівня санітарної культури. Уникнути зараження аскаридозом допоможе дотримання елементарних норм гігієни: миття рук перед вживанням їжі, після приходу з вулиці, відвідування туалету, а також ретельне промивання під проточною водою ягід, фруктів та овочів. При неускладненому перебігу аскаридозу прогноз сприятливий. У випадку відсутності повторної інвазії приблизно через рік відбувається само одужання внаслідок природної загибелі всіх аскарид. Ускладнення розвиваються порівняно рідко та бувають зазвичай в ослаблених дітей.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: